У четвер, 29 травня, усі християни — і православні, і католики — будуть відзначати одне з найголовніших християнських свят — Вознесіння Господнє. Воно припадає на 40-й день після Великодня, який цьогоріч святкували 20 квітня, і символізує кінець земного шляху Ісуса Христа. «Апостроф» розповідає про історію, традиції та обряди цього свята, а також про прикмети, за якими в цей день завбачали погоду. Історія та походження свята Вознесіння Христове — це одне з найважливіших свят у християнстві, його історія описана у Новому Заповіті, зокрема в книзі Діяння Апостолів. Згідно з Євангелієм, Ісус Христос після свого Воскресіння з мертвих ще понад місяць перебував на землі серед своїх учнів і пастви. А через 40 днів після цього Син Божий зібрав своїх учнів на Оливковій горі, благословив їх і вознісся на небо. Після цього з’явилися два ангели та проголосили, що Христос свого часу знову прийде на землю у такий же спосіб, щоб судити живих і мертвих. А до того часу він, хоч і перестане бути в образі людини, як і раніше, незримо буде перебувати поруч з людьми. Святкування у 2025 році У 2025 році Вознесіння припадає на 29 травня і його відзначатимуть одночасно у всіх православних і католицьких церквах спеціальними святковими службами і богослужіннями.
Присвячені до нього дня служби починаються ще напередодні: закінчується великодній період і в середу вранці востаннє в році звучать великодні піснеспіви. А ввечері служать урочисте Всенічне бдіння. На наступний день під час літургії читається Євангеліє від Марка, де описані події сходження Христа на небо. Традиції та обряди свята Як і багато інших православних свят, Вознесіння Господнє увібрало в себе побутові народні традиції і навіть давні язичницькі звичаї. Вважається, що в цей день весна остаточно передає свої права літу і встановлюється спекотна погода. Тож на Вознесіння в дані часи водили хороводи для майбутнього хорошого врожаю та влаштовували веселі гуляння. Господині на Вознесіння пекли пироги з начинкою з зеленої цибулі, а також особливі хлібні страви – «драбинки», на яких обов’язково робили сім «перекладин». Вони символізують шлях Ісуса Христа на Небеса, тобто його вознесіння на Небо. Цю випічку освячували в церкві і кидали вниз з дзвіниці, а потім з частуванням відправлялися в гості до рідні. Вважалося особливим гріхом в період з Великодня до Вознесіння Христового в чомусь відмовляти мандрівникам, віряни намагалися більше допомагати нужденним, подавати милостиню тим, хто просить. Народні прикмети на Вознесіння В народі існує низка прикмет, пов’язаних з Вознесінням. За ними наші предки передбачали погоду влітку і навіть восени. Гарна погода на Вознесіння — до гарної погоди аж до Михайлового дня. Дощ на Вознесіння — до неврожаю та хвороб у худоби. Сонячно й тепло — весна остаточно поступилася літу, холодів більше не буде. На Вознесіння скупатися у річці — запастися міцним здоров’ям на весь рік. На Вознесіння треба обов’язково вмитися ранковою росою, адже саме в цей день роса вважалася цілющою. Почути каркання ворони — добрий знак, що символізував захист від злих сил. Ці народні вірування, хоч і не пов’язані з релігійним значенням Вознесіння, але є частиною культурної спадщини України, що додає святу особливого колориту та глибини. Раніше «Апостроф» розповідав про найбільші християнські свята, які відзначають навесні.
