Члени дослідницької групи гори Арарат і Ноєвого ковчега оголосили про визначне відкриттям на місці, яке назвали можливим місцем останнього спочинку біблійного Ноєвого ковчега. За їх словами, виявлені докази підтверджують, що ця гірська місцевість сучасної Туреччини справді зазнала катастрофічної повені кілька тисяч років тому. Про це повідомляє Jerusalem Post. Дослідники зібрали приблизно 30 зразків гірських порід і ґрунту в околицях формації Дурупінар — 164-метрової геологічної структури ковчегоподібної форми, яка розташована в 30 кілометрах на південь від вершини гори Арарат, поблизу турецько-іранського кордону. Зразки були відправлені до Стамбульського технічного університету для аналізу, і знахідки підтвердили, що ця територія колись була під водою. Тестування виявило сліди глинистих матеріалів, морські відкладення та залишки морського життя, включаючи молюсків. Ці аномальні матеріали в нині сухому регіоні були датовані між 1500 і 3000 роками до н.е., що узгоджується з періодом халколіту, який був пов’язаний із глобальним потопом, описаним у Книзі Буття та інших релігійних текстах. «Наші дослідження показують, що в цей період у цьому регіоні було життя і що в якийсь момент він був покритий водою, що підсилює ймовірність того, що сталася катастрофічна подія великого масштабу», — йдеться в заяві дослідників.
Формування Дурупінар було виявлено курдським фермером у 1948 році, а стало відомим міжнародній спільноті у 1951 році завдяки капітану турецької армії Ільхану Дурупінару під час картографічної місії НАТО. Більшість геологів висміювали думку про те, що ця скеля може бути пов’язана з біблійною розповіддю про Ноїв ковчег. Але для тих, хто переконаний, що ця історія на 100 відсотків правдива, відкриття місця з такою провокаційною формою та розмірами, розташованого так близько до гори Арарат, не може бути так легко відкинуто. «І зупинився ковчег у сьомому місяці, сімнадцятого дня місяця, на горах Араратських», — сказано в Книзі Буття 8:4, і, отже, значення близькості місця до Арарату. Сама гора Арарат є поганим кандидатом на місце останнього спочинку ковчега, оскільки її висота становить майже 5137 метрів і вкрита снігом на вершині. Після багатьох років розкопок дослідники вважають, що вони знайшли доказ того, що люди були активні в регіоні, що оточує набагато більш доступну формацію Дурупінар. «Згідно з першими результатами, вважається, що людська діяльність у цьому регіоні велася ще з епохи халколіту, — сказав професор д-р Фарук Кая, проректор Університету Агрі Ібрагіма Чечена. — Основним результатом симпозіуму стало рішення провести додаткові дослідження в Куді та Арараті, відомих як регіон Месопотамії». Формування Дурупінар давно захоплювало дослідників і дослідників своєю цікавою формою, схожою на корабель, і розмірами, які, здається, відповідають біблійному опису Ноєвого ковчега. У Біблії розміри ковчега були вказані як «довжина триста ліктів, ширина п’ятдесят ліктів і висота тридцять ліктів», і це збігається з довжиною споруди Дурупінар (не точно, але приблизно). Звичайно, більшість геологів відкидають ідею про те, що ця формація може бути скам’янілим дерев’яним човном. Вони кажуть, що це природна пам’ятка, створена геологічними процесами, які добре вивчені, і вони зазначають, що кількох тисяч років, як правило, недостатньо для скам’яніння деревини. Важко уявити будь-який сценарій, за якого провідні геологи серйозно сприймуть теорію про те, що ця скеля є скам’янілим Ноєвим ковчегом. Але мета дослідницької групи гори Арарат і Ноєвого ковчега полягала в тому, щоб додати наукову легітимність пошукам ковчега, і їхнє відкриття того, що передбачуване місце приземлення ковчега колись було під водою, безумовно, вважається законним і помітним відкриттям у цьому контексті. Вони розглядають розділ Книги Буття, в якому розповідається про біблійний потоп і реакцію Ноя на нього, як історію, а не міф, і з точки зору тих, хто поділяє таку точку зору, ця знахідка була очікуваною і дуже показовою. Як повідомляв «Апостроф», в Ізраїлі знайшли руїни п’яти міст, які можуть бути частиною царства Давида.
