Архив Категории: Події

Нинішнє керівництво США цілеспрямовано застосовує до України газлайтинг, створюючи ілюзію, що наша країна – «незручний партнер». Про це написав у Facebook український політичний діяч Мустафа Найєм. GAS LIGHT НОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ Ви напевно чули це слово й навіть використовували його, але чи замислювалися ви, наскільки точно воно описує сучасні відносини між Україною та США? Його історія почалася у 1938 році, коли в Лондоні відбулася прем’єра п’єси Патріка Гамільтона «Газове світло» – всього за рік до Другої світової війни. У центрі сюжету – молода жінка, яку чоловік методично змушує сумніватися у власній пам’яті та здоровому глузді. Він ховає предмети в домі, змінює їх місцями та регулярно приглушує в будинку газове світло. Але щоразу, коли вона помічає ці дивні речі й шукає пояснень, він переконує її, що це лише гра уяви, звинувачує в невдячності й методично навіює, що вона божеволіє. Через десятиліття американський психіатр Роберт Л. Штерн використав цю історію для позначення особливого типу маніпуляції – газлайтингу (від англ. Gaslight). Це тактика, за якої маніпулятор змушує жертву відкинути очевидне й повірити у нав’язану брехню.

Символічно, що американський словник Merriam-Webster назвав газлайтинг головним словом 2022 року – саме того року, коли Путін розв’язав повномасштабну війну проти України. УКРАЇНА ТА США: ГРА НА МЕЖІ РЕАЛЬНОСТІ Газлайтинг відбувається за чітким сценарієм: маніпулятор систематично викривлює реальність, змушуючи жертву сумніватися у власному сприйнятті. Він заперечує очевидні факти («Ти все неправильно зрозумів»), знецінює почуття («Не драматизуй»), перекладає провину («Ти сам у всьому винен») і створює хаос, щоб жертва почала залежати лише від нього. Такі методи часто зустрічаються у стосунках між людьми. Але ще небезпечніше, коли газлайтинг стає інструментом міжнародної політики. Беззаперечно, США є важливим партнером України, і їхня допомога безцінна. Це очевидний факт, який ми як країна визнаємо й за який щиро вдячні. Проте в останні тижні ми дедалі частіше стикаємося з тривожними ознаками газлайтингу з боку наших союзників. ПЕРЕКЛАДАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА СТВОРЕННЯ ХАОСУ Ключовий прийом газлайтингу — змусити жертву почуватися винною. Затримуючи вже обіцяну допомогу, обмежуючи доступ до розвідданих і пропонуючи компроміси, вигідні Росії, Вашингтон одразу ж зміщує фокус: «Ви затягуєте з підписанням угоди», «Ви не хочете миру», «Ви ведете війну неправильно» або навіть «Ви недостатньо вдячні». Це не просто маніпуляція, а свідоме спотворення реальності. Україна змушена захищатися від екзистенційної загрози, але її звинувачують у тому, що вона робить це недостатньо ефективно, створюючи абсурдну картину, де жертва стає відповідальною за війну. При цьому газлайтери часто змінюють наратив, створюючи плутанину. Сьогодні у Вашингтоні звучать заяви про необхідність посиленої підтримки України, а завтра – з’являються повідомлення про «домовленості» з Росією, перезапуск «Північного потоку» і голосування в ООН. ЗНЕЦІНЕННЯ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ФАКТІВ Газлайтери змушують жертву сумніватися в тому, що вона бачить і відчуває. Щойно Україна нагадує про свої інтереси, як лунають аргументи: «Ви повинні враховувати нашу внутрішню політику», «Ви вимагаєте надто багато», «Будьте терплячими». Будь-які спроби нагадати про раніше взяті зобов’язання викликають роздратування: мовляв, Київ «надто тисне» на Вашингтон. Але давайте зафіксуємо реальність. Україна опинилася у цій війні беззбройною не за власною волею. У 1994 році, підписавши Будапештський меморандум, ми відмовилися від третього у світі ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки, зокрема від США. Однак, коли ці гарантії знадобилися, вони виявилися лише декларацією. До війни ми просили зброю – нам відмовляли. Просили ППО – відповідали, що це «ескалація». Просили далекобійну зброю – чули: «ще не час». А тепер, коли мова йде про системи ППО, ракети й боєприпаси, нам просто перестали давати конкретні відповіді. У результаті створюється ілюзія, що Україна – «незручний партнер», який висуває занадто багато вимог. Хоча насправді ми лише вимагаємо виконання даних раніше обіцянок. ЯК ВИЙТИ З ГАЗЛАЙТИНГУ У п’єсі Гамільтона все змінюється, коли в дім приходить інспектор і відкриває правду. Він пояснює, що газове світло справді тьмяніє, речі дійсно зникають – це не її фантазії. Чоловік змушував її сумніватися в собі, щоб приховати свою гру. Його справжня мета – не турбота про неї, а викрадення коштовностей, що зберігалися в будинку. Газлайтинг тримається на сумнівах жертви у власній реальності. Сьогодні нам нав’язують хибні аксіоми: хто насправді прагне миру, що вибори необхідні за будь-яку ціну, що саме по собі перемир’я – це рішення. Нам навіюють почуття провини за те, що ми вимагаємо реальних гарантій безпеки, а не пустих обіцянок. Але маніпуляції втрачають силу там, де реальність зафіксована чітко. Україна не має дозволяти змінювати факти на догоду чужим інтересам. Ми маємо фіксувати зобов’язання союзників і публічно вимагати їх виконання. Ми не повинні дозволяти переконувати нас, що затримки постачань – наша вина. Якщо прийняти нав’язану роль жертви, фінал буде передбачуваним. Той, хто дозволяє себе переконати у хибній реальності, зрештою втрачає контроль над своїм майбутнім. Як повідомляв «Апостроф», останні заяви Трампа свідчать, що нинішнє керівництво США намагається витягнути з війни та врятувати Росію ціною зради України.

Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський провів робочу нараду з питань формування армійських корпусів. Про це він повідомив на сторінці головнокомандувачу ЗСУ в facebook. За його словами, у призначенні командирів корпусів пріоритет надано молодим, перспективним офіцерам, які вже мають достатній бойовий досвід та відзначилися ефективними діями на чолі бригад. «Вислухав проблемні питання та віддав необхідні розпорядження для їх невідкладного вирішення. Визначив подальші завдання в процесі реорганізації. … Продовжуємо роботу згідно з наміченим планом», — зазначив Сирський. Як розповідав «Апостроф», корпусна структура дозволить більш ефективно управляти підлеглими військовими частинами, забезпечувати їхню взаємодію та належну логістику. Структура корпусу стала, зі штатом, з набором відповідних засобів. Типовий корпус матиме 4-5 бригад – інженерні підрозділи, засоби ППО, артилерійську бригаду. Корпуси можуть тримати оборону на ділянці від 30 до 100 км. залежно від її характеру. Читайте матеріал «Апострофу» Війна — найкращий час для реформ: що дасть перехід на корпусну систему в ЗСУ

Зараз росіяни перебувають в певному «угарі» та відчувають себе господарями світу. Крім того, напхані брехнею про Україну. На це вказує аналітикиня Олена Захарченко, яка займається моніторингом російського інформпростору. За її словами, росіяни можуть робити, що хочуть і навіть всім наказувати. «Росіяни зараз в якомусь угарі, вони відчувають себе господарями світу, вони можуть робити що хочуть і наказувати всім. Росмедійки, чи точніше росзміпки, напхані такою брехнею про Україну, як ніколи досі — в нас тут порожній Київ, від пекельних атак всі жителі втікають, кілометрові пробки на виїздах з міста, в нас тут жителі заходу країни тремтять від жаху перед Росією, а слабка Європа готується сама себе вбити, почавши війну з Путіним, яку він виграє за три дні, поставивши Європу на коліна, як поставив Трампа. Росіяни захопили десять тисяч полонених на Курщині, повністю оточивши наші війська, росіяни йдуть на Суми, просуваються на Чернігів, форсують Дніпро і виходять на правий берег», — наводить приклади Захарченко. Також аналітикиня зазначає, що реальності в Росії давно немає. «Реальність вмерла там в них, вони неймовірно сильні, неймовірно щасливі, ніхто і не думає про якесь завершення чудової переможної війни. Давно мені не було так тяжко це все читати через надмірну нагрузочну таку емоційність», — резюмувала Захарченко.

Нагадаємо, пропагандисти Кремля видали, що Донбас взагалі не був потрібний РФ.

Американський політик і громадський діяч Ральф Надер проаналізував, чому впливові чи обізнані американці мовчать, оскільки фашистська диктатура трампстерів і мушкетерів, що посилюється, з кожним днем все більше вкорінюється. Більшість із цих причин є простим прикриттям боягузтва. Про це йдеться в матеріалі на сайті nader.org. Надер радить почати із колись могутньої родини Бушів — вони зневажають Трампа, як і він їх. Багатий і комфортний Джордж Буш дуже пишається тим, що його адміністрація фінансує ліки від СНІДу, які рятують життя в Африці та інших країнах. «Трамп, керований жагою помсти й манією величі, негайно взявся до демонтажу цієї програми. Безпосередня шкода почалася для мільйонів жертв в Африці та інших країнах, які покладаються на цю допомогу США (включно з програмами для зменшення шкоди здоров’ю людей, уражених туберкульозом і малярією). Ні слова про Джорджа Буша, заклопотаного своїм пейзажним живописом і, можливо, час від часу відчуваючи муки провини через свою бійню в Іраку. Його сигнальна програма згасає, і він тримає язика на замку, як він це робив здебільшого після того, як вискочка-балакан Трамп поклав край владі родини Бушів над Республіканською партією», — каже політик. Також нагадує, що є Клінтони та Обама — вони дуже багаті і не мають політичних устремлінь. І все ж, хоч вони і жахаються того, що Трамп робить з урядом і його внутрішніми службами соціального захисту, якими вони колись керували. «Чого бояться ці політики, спостерігаючи за поваленням нашого уряду та наступаючої поліцейської держави? Зрештою, Трамп не був обраний для того, щоб стати диктатором — оголосити війну американському народу своїми звільненнями та знищенням критично важливих «народних програм», які приносять користь лібералам і консерваторам, жителям червоного та блакитного штатів. Чи бояться вони відчувати дискомфорт від того, що Трамп/Маск розв’язує ненависть і погрожує проти них, і бути засудженими тирадами та насильницькими закликами Трампа? Ніяких виправдань. Повага до нашої країни має бути на першому місці, щоб допомогти змусити їхні виборці протистояти тиранії та боротися за демократію», — йдеться в повідомленні.

Далі Надер наводить приклад Камали Харріс, називаючи її нещасною, яка програла Трампу на листопадових президентських виборах. «Вона, мабуть, думає, що їй є що сказати від імені 75 мільйонів людей, які голосували за неї чи проти Трампа. Тиша! Вона є ідеальною приманкою для тактики залякування Трампа. Вона боїться конфліктувати з Трампом, попри його погіршення опитувань, зростання інфляції, падіння фондового ринку та антинародне скорочення бюджету, яке шкодить економічному добробуту, здоров’ю та безпеці її прихильників і виборців Трампа. Це явище темряви широко поширене. Регулятори та прокурори, яких або звільнили, або звільнили заздалегідь, не піднялися на захист своїх власних агентств і відомств, хоча б лише для того, щоб підняти моральний дух тих державних службовців, які залишилися в облозі», — пише Надер. Крім того, ставить низку питань: Чому ми не чуємо Гері Генслера, колишнього голову Комісії з цінних паперів і бірж США (SEC), яка зараз розформовується, тим більше, що SEC припиняє його справи проти ймовірних шахраїв з криптовалютою? Чому ми не чуємо набагато більше (вона написала одну статтю) від Саманти Пауер, колишнього голови Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) за Байдена, чию рятівну агенцію буквально незаконно закривають, але через судові позови? Чому ми не чуємо від Майкла Рігана, голови Агентства з охорони навколишнього середовища США (EPA), за часів Байдена, про диверсанта Лі Зелдіна, голову EPA Трампа, який зараз дає зелене світло смертельним забруднювачам та іншим руйнівникам навколишнього середовища? «Усі ці та багато інших колишніх урядовців мають власні кола – у деяких випадках мільйони людей – яким потрібно їх почути. Вони можуть взяти трохи сміливості у семи колишніх уповноважених IRS — від Республіканської та Демократичної адміністрацій — які засудили розрізання персоналу IRS навпіл і сприяння та підбурювання до ухилення від сплати податків у великих розмірах надбагатими та гігантськими корпораціями. Мені сказали, що вони були б готові дати свідчення, якби демократи в Конгресі мали енергію провести неофіційні слухання як високопоставлені члени фінансового комітету Сенату та Палати представників. Так, пані Буміллер, зверніть увагу на цей аспект вашої відповідальності. Крім того, редакційна сторінка Times (статтєві статті та редакційні статті) невідповідно відображає терміновість її репортажів. Також її журналісти не висвітлюють інформовану відвертість і дії громадських організацій. У нашому Білому домі панує беззаконний, жорстокий, зарозумілий, диктаторський режим Трампа/Маска. Їхня поліцейська державна інфраструктура на місці. Мовчання — це співучасть!» — наголосив Надер. Тим часом американський художник і музикант Браян Уолсбі лишив свій коментар щодо висловлювань Надер. «Всі втомлені. Вчора ввечері я розмовляв онлайн з канадцем, який запитав мене, чому ніхто нічого не робить, і я не мав відповіді. Вам цікаво, чому обидві партії не працюють разом, щоб позбутися цих двох засранців, за одного з яких ніхто тут не голосував. Дивуєшся, як ці люди можуть бути такими безхребетними і боягузливими. Це може дати деякі відповіді. Залишайтеся мовчати та залишайтеся безсильними проти тиранії Трампа», — наголосив Уолсбі. Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп заперечив інформацію про те, що російська сторона нібито принизила американську делегацію, якій довелося чекати зустрічі з диктатором РФ Володимиром Путіним дев’ять годин. Тих, хто поширив це, назвав «хворими дегенератами».

ХАМАС заявив про вбивство Ізраїлем одного зі своїх ватажків. Нібито один із ватажків терористичного руху Іссам ад-Дааліс, фактичний прем’єр-міністр уряду ХАМАС у секторі Газа, загинув після відновлення Ізраїлем військової операції на цій території. Про це йдеться в заяві ісламістів, пише DW. Зазначається, що ад-Дааліс був серед функціонерів ісламістської організації, яких «разом із їхніми сім’ями» ліквідували під час авіаударів Ізраїлю. Як відомо, у ніч із понеділка на вівторок, 18 березня, ізраїльська армія завдала широкомасштабних повітряних ударів по цілях у Секторі Гази. Міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац заявив, що Ізраїль «відновив бойові дії». А прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу оголосив, що віддав наказ про повітряні удари у відповідь на відсутність прогресу в переговорах про продовження режиму припинення вогню. Тим часом ісламісти пригрозили, що відновлення атак може стати «смертним вироком» для заручників, які залишилися в їхніх руках.