Xiaomi – 15 років. Згадуємо історію та культові ґаджети техгіганта

/в

За надзвичайно короткий час компанія Xiaomi перетворилася зі скромного розробника прошивок для Android на глобального технологічного гіганта, який щодня продає мільйони ґаджетів у всьому світі. Вона не лише створила доступні смартфони, що стали справжньою проблемою для таких велетнів, як Samsung і Apple, а й змусила переосмислити цілі категорії електронних пристроїв.satnet вирішив пригадати історію й деякі культові ґаджети компанії Xiaomi, що відзначає свій 15-річний ювілей.- Реклама — Xiaomi заснували у квітні 2010 року вісім партнерів на чолі з Лей Цзюнем, який закінчив Уханський університет за спеціальністю інформатика. Очільник величезної корпорації згодом зізнавався, що вступив до вишу лише за компанію з друзями, а справжнє зацікавлення технологіями в нього виникло після прочитання книжки «Пожежа в долині: історія створення персональних комп’ютерів» (Fire in the Valley: The Making of The Personal Computer). Особливо його надихнула історія про те, як Стів Джобс і Стів Возняк лише за 30 днів зібрали у своєму гаражі 50 комп’ютерів Apple I, щоб виконати замовлення.Фото з мікроблогу Лей ЦзюняНазву Xiaomi можна перекласти з китайської як «маленьке рисове зернятко», що є натяком на одну з буддійських сутр про крихітне зерно, здатне зупинити бурхливу річку. Відомий логотип «Mi» – абревіатура від англійського терміна Mobile Internet («мобільний інтернет»). Інше значення – Mission Impossible («місія нездійсненна»), що свідчить про те, як компанія ставить перед собою найскладніші завдання.Першою розробкою бренду стала мобільна операційна система MIUI на основі Android, яка відкрила власникам недорогих ґаджетів доступ до нових функцій і можливостей налаштування інтерфейсу. Роком пізніше, у серпні 2011-го, Xiaomi представила свій перший смартфон – Mi1, оснащений найсучаснішим на той час двоядерним процесором Snapdragon S3 на 1,5 ГГц, 1 Гб оперативної пам’яті та HD-дисплеєм. Пристрій, який продавали винятково в онлайн-форматі, пропонували за ціною менше ніж $300, тоді як інші смартфони з подібними характеристиками коштували щонайменше вдвічі дорожче. Усього за 34 години оформили понад 300 тис. попередніх замовлень на Mi1, який довів, що ґаджет із найновішим обладнанням і технологіями не обов’язково має бути дорогим.Міжнародне визнання прийшло до компанії з виходом смартфона третього покоління. Mi3 уже можна було назвати справді високоякісним пристроєм із корпусом з алюмінієвого сплаву, потужним процесором від Qualcomm і чітким екраном із роздільністю 1080 пікселів. При цьому ціна, як і раніше, трималася в межах $300. На момент випуску модель стала найшвидше продаваною новинкою Xiaomi – всього за три хвилини компанія реалізувала близько 200 тис. ґаджетів.Один із найбільш значущих рекордів Xiaomi встановила у 2015 році, коли в межах щорічної акції зі знижками Mi Fan Festival компанія за один день продала у всьому світі 2,11 млн смартфонів, що зафіксували в Книзі рекордів Гіннеса.Паралельно зі смартфонами китайці розвивали свій успіх і в інших галузях мобільної електроніки. Так, у 2014-му компанія почала випускати розумні браслети Mi Band – ще задовго до того, як носимі ґаджети стали модною тенденцією. У найпершій моделі вартістю менш як $15 не було навіть дисплея – лише три світлодіодні індикатори. Однак екран їй був і не потрібен – усю важливу інформацію про кількість пройдених кроків, спалені калорії та якість сну передавали на смартфон користувача. Поступово ці пристрої здобули величезну популярність – до 2021 року браслети із серії Xiaomi Mi Band розійшлися накладом понад 120 млн примірників у всьому світі.Лише через кілька років після свого заснування Xiaomi також почала випробовувати сили на ринку побутової техніки. Стратегія була дуже проста – китайці заходили у високоякісний сегмент, представлений лише дуже дорогими виробами, і випускали власну новинку, яка ставала масовою. Так сталося з телевізорами Mi TV, очищувачами повітря Mi Air Purifier і пилотягами Mi Robot Vacuum. Наприклад, до 2016 року роботи-пилососи вважали розкішними пристроями, доки Xiaomi не випустила власну модель, розроблену спільно з компанією Roborock. Для неї передбачили систему лазерної навігації, технологію картографування SLAM і можливість дистанційного керування за допомогою мобільного застосунку. При цьому вартість порохотяга, знову ж таки, не перевищувала $300.Протягом усієї своєї історії Xiaomi тісно взаємодіє з прихильниками й дотримується свого головного гасла: «Все для фанатів». Завдяки цій співпраці компанія випускає неймовірну кількість найрізноманітніших товарів – від незвичайних дитячих іграшок і роботизованих собак до валіз з електродвигуном і автопілотом.Проте найамбітнішим проєктом останніх років став власний електромобіль SU7, постачання якого розпочалося в першій половині 2024 року. До розробки нової моделі китайці залучили провідних представників автомобільної галузі, зокрема фахівців з відомих європейських високоякісних брендів. Наприклад, за зовнішній вигляд відповідав Кріс Бенгл, який раніше працював у BMW, MINI та Rolls-Royce.Флагманська версія електромобіля з силовою установкою на 673 к.с. здатна прискорюватися з місця до «сотні» всього за 2,78 сек, а заявлений запас ходу на одному заряді перевищує 800 км. У Китаї Xiaomi SU7 коштує від 215,9 тис. юанів – утричі дешевше ніж Porsche Taycan із зіставними характеристиками.Однак, попри низьку для такого електромобіля вартість, змагатися з Tesla і Porsche на їхній території – неймовірно складне, практично нездійсненне завдання. Втім, лише 15 років тому в те, що Xiaomi зможе успішно конкурувати з Samsung і Apple, теж мало хто вірив.- Реклама —

Першому iPad 15 років. Як Apple змінила уявлення про планшети

/в

Рівно 15 років тому, 3 квітня, Apple розпочала продаж iPad першого покоління, який спричинив революцію на ринку планшетів. Він, звісно, не став культурним феноменом, як Mac або iPhone, але, безперечно, зробив вагомий внесок у розвиток репутації та комерційного успіху компанії з Купертіно. З нагоди визначної дати satnet вирішив пригадати історію оригінального пристрою.Як не дивно, концепцію сучасного планшета розглядали в Apple ще тоді, коли подібні пристрої здавалися неможливими. «Ми прагнемо вмістити справді потужний комп’ютер у корпус розміром із книжку. Ви опануєте його лише за 20 хвилин і зможете носити з собою будь-куди. А ще в нього буде підтримка радіозв’язку, щоб вам не довелося перейматися дротовим підключенням для доступу до всіх цих величезних баз даних чи взаємодії з іншими комп’ютерами», – розповідав співзасновник Apple Стів Джобс у 1983 році – за рік до появи легендарного Macintosh 128K, який став одним із перших масових персональних комп’ютерів.- Реклама — Однак між цим «анонсом» і появою першого iPad минуло понад чверть століття. У 1990-х роках, коли Джобс тимчасово залишив Apple, компанія експериментувала з персональними цифровими помічниками (PDA) й навіть випускала серію пристроїв під назвою MessagePad, проте проєкт припинили одразу після повернення керівника до Купертіно.Цікаво, що навіть на початку 2000-х Джобс, здавалося б, не надто довіряв форматові пристроїв із великими екранами та сенсорним керуванням. «У нас немає планів щодо випуску планшетів. Так уже склалося, що людям потрібні клавіатури. А планшети подобаються заможним хлопцям, у яких уже є комп’ютери та інша техніка», – заявив він у 2003 році. Втім, цілком імовірно, що керівник Apple навмисно вводив пресу в оману, оскільки лише через рік компанія запатентувала «електронний пристрій», дуже схожий на майбутній iPad.Він став своєрідною відповіддю нетбукам, які мали значну популярність наприкінці 2000-х років. Це були маленькі й недорогі ноутбуки з відносно слабким «залізом», призначені для перегляду інтернету та роботи з текстами. Apple вирішила оминути цей сегмент, випустивши на ринок щось цілком інше – легкий портативний планшет, що створював принципово інший користувацький досвід. Зрештою iPad визначив напрямки розвитку в галузі, яка стрімко зростала.Apple представила перший власний планшетний комп’ютер у січні 2010-го, а його продаж розпочався 3 квітня того ж року. Оригінальний iPad, що важив 680 г і мав товщину корпусу 13,4 мм, був обладнаний чіпом A4 на 1 ГГц, 256 Мб оперативної пам’яті й 9,7-дюймовим сенсорним РК-дисплеєм. Камер для планшета не передбачили – вони з’явилися лише в пристрої другого покоління.Пристрій дуже схвально оцінила преса – багато профільних видань виходили із захопленими відгуками. «Я переглядав інтернет на iPad. Я грав в ігри на iPad. Я читав електронні листи й відповідав на них на iPad. Його розмістили в сталевому корпусі й прикували ланцюгом до столу, але навіть за таких умов я отримав неймовірні враження. Це майже бездоганний пристрій, що перевершив усі сподівання», – писав про новинку оглядач TechCrunch, який випробував пристрій до його появи на ринку. Журналіст наголосив на універсальності планшета, який придатний і для розваг, і для роботи, а також зауважив, що йому «ніколи більше не захочеться брати з собою в літак ноутбук».Перший iPad надзвичайно припав до душі й звичайним користувачам, ставши одним із найуспішніших продуктів за всю історію Apple. На початку продажу в США, Японії, Австралії, Великій Британії та інших країнах світу за планшетом вишиковувалися величезні черги, довжина яких сягала кількох сотень метрів. Дехто займав місце в чергах більш ніж за добу до появи пристроїв на полицях крамниць, проте зізнавався, що «це того варте».Компанія з Купертіно продала понад 1 млн планшетів за один місяць від моменту випуску, що вдвічі перевершило динаміку продажу оригінального iPhone у 2007 році. А всього за один рік планшети розійшлися світом накладом близько 25 млн примірників.За 15 років iPad перетворився з планшета на багатофункціональний пристрій, який застосовують у неймовірній кількості найрізноманітніших галузей – від освіти до охорони здоров’я. Сучасні флагманські моделі планшета мають найпотужнішу апаратну складову, яка дає змогу запускати найвимогливіші ігри з найкращою графікою та забезпечує роботу штучного інтелекту для розв’язання найскладніших завдань.Наразі в Купертіно розробляють перший iPad із гнучким екраном, який з’явиться до 2027 або 2028 року й за традицією стане рушієм розвитку нового класу складаних пристроїв.- Реклама —

Що таке оперативна пам’ять (ОЗП) і на що вона впливає

/в

Оперативна пам’ять, або ОЗП (оперативний запам’ятовувальний пристрій), відповідає за швидкодію комп’ютера та здатність швидко виконувати одразу кілька завдань. Саме завдяки їй ви можете водночас друкувати текст, відтворювати відео й переглядати світлини в редакторі без зависань. Якщо пам’яті бракує, комп’ютер гальмуватиме. Виправити цю проблему можна різними способами. Один із них – збільшення обсягу пам’яті та розгін оперативки.Розповідаємо, що таке оперативка, яка вона буває і як її можна збільшити.- Реклама — Що це такеНа що впливаєВидиХарактеристикиЯк вибратиЯк збільшитиЯк розігнатиЩо таке ОЗПОперативна пам’ять – це місце, де комп’ютер зберігає й обробляє дані для виконання поточних завдань. У ній містяться всі потрібні відомості для роботи програм, ігор, запуску браузера й будь-яких інших дій на ПК чи смартфоні в певний момент часу. Ця інформація зберігається доти, доки виконується завдання і пристрій увімкнено. Інакше кажучи, під час вимкнення ПК з мережі або перезавантаження всі дані з неї стираються. У фаховій лексиці це називають енергозалежною пам’яттю.У внутрішній архітектурі ПК або смартфона оперативна пам’ять виконує роль буфера між постійним сховищем і центральним процесором. Звернувшись до програми, яку збережено на диску, дані про неї спочатку завантажаться в оперативку, і звідти команду зчитає процесор. При раптовому перезавантаженні пристрою програма, збережена на жорсткому диску, сама собою не видалиться. Постійна пам’ять зберігає файли доти, доки користувач сам їх не видалить. Але якщо сеанс у запущеній програмі перервався (пристрій вимкнувся), то його доведеться виконати заново. Як наочний приклад можна навести редагування світлини.Ви відкрили світлину в одній із тек на своєму ПК. Знімок постійно зберігається на жорсткому диску пристрою й нікуди з нього не зникне, якщо ви самі його не видалите.Потім ви вирішили відредагувати цю світлину й запустили спеціальну програму. Усі дані про ваші дії завантажилися в оперативну пам’ять: ви швидко клацаєте мишею, вносите зміни на знімку, які миттєво відображаються на екрані. Ці блискавичні дії можливі саме завдяки роботі оперативної пам’яті.Раптово комп’ютер вимикається, припустімо, через збій в електромережі. Через деякий час ви знову завантажуєте ПК і відкриваєте знімок, але внесені зміни не збереглися. Причина якраз у тому, що оперативна пам’ять автоматично скинула всі дані під час вимкнення. При цьому світлина залишилася на жорсткому диску в колишній теці, а от ваші дії з нею (якщо не було автозбереження) стерлися.На що впливає оперативна пам’ятьОперативна пам’ять у комплексі з іншими системами впливає на те, як багато завдань і як швидко ви зможете виконати одночасно на своєму пристрої. Наприклад, можна відкрити лише одну програму й пошту, і ПК уже почне зависати, або запустити одразу кілька різних браузерів, програвач аудіо чи відео та водночас працювати в якомусь редакторі. Причому виконувати всі ці дії можна без втрати швидкості, тобто швидко й без зависань. Саме на швидкодію виконання кількох завдань одночасно і впливає оперативна пам’ять.Продуктивність оперативної пам’яті визначають кілька параметрів. Один із ключових – обсяг у гігабайтах (Гб). Від нього залежить, скільки даних вміститься в тимчасовому сховищі. На ПК, ноутбуки, планшети й смартфони для звичайних завдань – робота з документами, перегляд відео, онлайн-конференції – зазвичай встановлюють оперативку обсягом 4, 8 або 16 Гб. Ігрові ПК мають ОЗП обсягом щонайменше 32 Гб. Оперативку від 64 Гб використовують у професійних високопродуктивних пристроях, наприклад для проєктування.ShutterstockВиди оперативної пам’ятіМодулі оперативної пам’яті відрізняються між собою технологією зберігання даних, продуктивністю і формфактором. Дві найпоширеніші – динамічна (DRAM) і статична (SRAM).DRAM. Динамічна ОЗП. Зберігає кожен біт даних як електричний заряд усередині конденсатора в інтегральній схемі. Але така конфігурація потребує періодичних оновлень для збереження даних. Це призводить до вищого енергоспоживання й збільшення затримки. При цьому DRAM забезпечує швидку роботу для більшості завдань, а також є економнішим рішенням. ОЗП DRAM використовують у більшості персональних комп’ютерів, ноутбуків і смартфонів. У пам’яті DRAM є кілька видів: SDRAM (синхронна), LPDDR (низьковольтна), GDDR (вид пам’яті для відеокарт).SRAM. Статична ОЗП. Зберігає дані за допомогою тригерних схем, які не потребують постійного оновлення. Звідси й назва – статична. Така конфігурація забезпечує швидку роботу, меншу затримку й нижче енергоспоживання в режимі очікування. Але вона й дорожча. Пам’ять SRAM застосовують у різних галузях, що потребують високошвидкісного доступу: кеш-пам’ять у процесорах, високотехнологічне медичне та інше обладнання.Два основні формфактори оперативок – DIMM і SO-DIMM. По суті, це «пакування» чипів і визначальний чинник того, як ОЗП підключають до системи:SO-DIMM: компактний компонент для ноутбуків.DIMM: більший модуль для настільних ПК.MicroDIMM: пам’ять із меншими фізичними розмірами, ніж SO-DIMM, для мобільних пристроїв і надлегких ноутбуків.Характеристики оперативної пам’ятіВ оперативної пам’яті є кілька характеристик, на які варто звертати увагу під час вибору.МісткістьВказує на обсяг збережених і доступних даних у момент роботи пристрою. Вимірюють у гігабайтах (Гб) або терабайтах (Тб). Що більша місткість, то більше даних, тобто завдань, зможе обробити система в певний момент часу. Простіше кажучи, обсяг оперативної пам’яті впливає на те, скільки програм ви зможете використовувати без втрати швидкодії в режимі багатозадачності.ТаймінгТаймінг або затримка – це час, який пам’ять витрачає на обробку команди. Для пересічного користувача це виявляється в тому, як довго комп’ютер думає під час розв’язання певної задачі, наприклад відкриття програми. Записують характеристики таймінгу за допомогою низки чисел. Вони показують, скільки тактів потрібно пам’яті для виконання певної операції. Наприклад, на ОЗП може бути таке маркування: CL16-18-18-38. Менше перше число вказує на кращу продуктивність.НапругаРобота й продуктивність оперативки залежить від зовнішнього джерела живлення. Кожен модуль пам’яті, залежно від специфікацій, забезпечує ефективне функціонування за певної напруги. Якщо подати забагато, то ОЗП може перегрітися, передчасно вийти з ладу, та й загалом уся система даватиме збої. Тому параметри напруги вибирають з огляду на характеристики материнської плати. Звичайною робочою напругою для оперативної пам’яті вважається 1,2 В і 1,35 В. У деяких високопродуктивних збірках пікові значення можуть сягати 2,2 В.Тактова частотаЦе кількість команд, які оперативна пам’ять здатна обробити за секунду. Параметр вимірюють у мегагерцах (МГц). Що вище число, то швидше ОЗП прийматиме й передаватиме дані. Різні модулі пам’яті працюють на власній частоті та в певному діапазоні – від 800 до 6800 МГц, але в середньому це близько 3200 МГц. Якщо коротко, то вища тактова частота майже завжди означає кращу продуктивність. Але не всі материнські плати здатні підтримувати максимальні значення ОЗП у МГц. Сумісність за цим параметром завжди уточнюють заздалегідь.КанальністьКанали оперативної пам’яті – це шляхи, якими дані передаються між центральним процесором і оперативним сховищем даних. Є різні конфігурації пам’яті: одноканальні, двоканальні, чотириканальні й восьмиканальні. У першому випадку передавання даних обмежене пропускною здатністю одного каналу. Останні використовують у високопродуктивних системах, яким потрібна велика пропускна здатність.Як подивитися оперативну пам’ять на комп’ютеріВідомості про оперативну пам’ять знадобляться, якщо виникла несправність під час встановлення нових компонентів. Знайти інформацію можна як на «залізі», так і в меню операційної системи. Ось деякі зі способів перегляду оперативної пам’яті.Візуальна перевірка. Для цього потрібно відкрити корпус системного блока. Всередині ви побачите материнську плату – прямокутну широку планку з роз’ємами, мікросхемами й електронними модулями. На ній потрібно знайти оперативну пам’ять (подивитися маркування), частіше вона розташована поруч із процесором. Переглянути відомості про модуль можна на самих планках пам’яті.Перевірка через BIOS. Перезавантажте комп’ютер і під час запуску натисніть одну з функціональних клавіш: залежно від типу материнської плати це може бути Delete, F8, F12, F1 або F3. У діалоговому вікні операційної системи знайдіть опцію «Швидкість пам’яті/ОЗП». Виберіть її та зверніть увагу на вказане число. Це буде швидкість оперативної пам’яті в МГц.Через властивості системи Windows. Клацніть правою кнопкою миші по іконці «Цей комп’ютер» на робочому столі. У меню, що з’явилося, виберіть розділ «Властивості». Клацніть по розділу «Встановлена оперативна пам’ять». На екрані відобразяться відомості про ваш ПК або ноутбук, а також інформація про оперативну пам’ять.Через робоче меню на Mac. Щоб дізнатися характеристики оперативної пам’яті на macOS, натисніть у лівому верхньому куті робочого столу кнопку Apple (значок яблука). У списку меню, що відкрився, виберіть «Про цей Mac». На екрані відобразиться інформація та специфікація основних компонентів пристрою, зокрема оперативної пам’яті.Через диспетчера завдань Windows. Він дає змогу побачити, скільки пам’яті зайнято в конкретний момент. Через нього ж можна закрити програми, які «з’їдають» забагато ресурсів і гальмують пристрій. Запускають диспетчер на ПК, що працює, натиснувши одночасно три клавіші: Ctrl+Alt+Delete. Потім виберіть вкладку «Продуктивність». У ній відобразяться поточні параметри роботи системи та оперативної пам’яті.ShutterstockЯк вибрати оперативну пам’ятьЩоб вибрати оперативну пам’ять, потрібно врахувати кілька параметрів. Основні з них – тип процесора, встановленого на ПК, і модель материнської плати. Також важливо брати до уваги характеристики ОЗП.Вивчіть характеристики ОЗП. Вона має бути сумісна з материнською платою, встановленою на ПК, а її фізичні розміри – відповідати типу слота на платі.Виберіть оптимальну місткість. Це одна з основних характеристик, яка визначає можливість швидкого виконання кількох завдань на ПК. Наприклад, оперативна пам’ять на 8 Гб забезпечить швидшу роботу ПК, ніж 4 Гб. Хоча все залежить від конкретних завдань, які треба виконувати на пристрої.Підберіть робочу частоту. Вища тактова частота краща. Але вона має бути сумісна з параметрами процесора й материнської плати.Визначтеся з канальністю материнської плати. Щоб використовувати кілька каналів, знадобиться більше ніж одна планка ОЗП. Намагайтеся вибирати планки з однієї партії випуску.Як збільшити оперативну пам’ятьЗбільшення штатної оперативної пам’яті може знадобитися, якщо комп’ютер гальмує або вам потрібні високопродуктивні характеристики для виконання робочих завдань. У цьому випадку є кілька способів збільшення ОЗП:Встановити додаткові планки оперативної пам’яті.Виділити частину жорсткого диска як віртуальну пам’ять.Змінити швидкість роботи оперативної пам’яті через BIOS.Встановити утиліти для розгону ОЗП.Використовувати USB-накопичувачі як додаткову пам’ять (технологія ReadyBoost від Microsoft).Як розігнати оперативну пам’ятьРозгін оперативної пам’яті – це процес зміни параметрів таймінгу, частоти й напруги для роботи модуля на вищих швидкостях. Простіше кажучи, розгін прискорює оперативку, і комп’ютер працює швидше, менше зависає. Але розгін доступний не на всіх материнських платах і не з усіма планками ОЗП. Один із наслідків неправильного розгону ОЗП – вихід блоку з ладу через надмірну напругу. Виконують розгін за допомогою спеціального програмного забезпечення або через BIOS, якщо материнська плата підходить для цього. У загальному вигляді розгін оперативки має такий вигляд:Відкрийте доступ до BIOS. Перезавантажте ПК і в момент завантаження системи натисніть одну з функціональних клавіш: «F2», «F10», «F12» або «Del».Перейдіть у підменю налаштування. Залежно від марки й моделі материнської плати воно може називатися «Advanced Settings/Mode», «Easy Mode», «OC», «Extreme Tweaker» або аналогічно.Налаштуйте конфігурацію. У меню, що відкрилося, будуть доступні деякі з налаштувань: частота, таймінги, напруга й конфігурація. Введіть значення вручну й протестуйте систему.Внести зміни також можна за допомогою спеціальних налаштувань, які виробник вшив у чип пам’яті. Одна з таких технологій – XMP (Extreme Memory Profile). Її активують через налаштування материнської плати в BIOS. Підтвердивши нову конфігурацію, система автоматично налаштує оперативну пам’ять на роботу на найвищій частоті та найнижчих таймінгах, зазначених у профілі. Це може забезпечити значний приріст продуктивності.- Реклама —

Чому не заряджається телефон: причини та розв’язання проблем

/в

Якщо телефон перестав заряджатися, можливо, несправні кабель, адаптер або вийшов з ладу акумулятор чи інші внутрішні елементи пристрою. У кожному випадку потрібен свій підхід. Проте найчастіше виправити ситуацію можна самостійно й доволі швидко. Розповідаємо, чому не заряджається телефон і що з цим робити.Чому не заряджається телефонПроблеми з адаптером зарядкиПошкодження дроту зарядкиЗабруднений порт зарядкиПроблеми з акумуляторомВірусна атакаПотрібне оновлення ПЗЩо робити, якщо телефон не заряджається: 5 порад1. Огляньте кабель, адаптер і розетку2. Очистьте гніздо зарядки3. Перезавантажте смартфон4. Перевірте акумулятор5. Переконайтеся, що заряджанню нічого не заважаєЯк правильно заряджати телефонЧому телефон заряджається повільноЧому не заряджається телефонГоловна причина, через яку телефон не заряджається, полягає в тому, що до батареї не надходить живлення. Простіше кажучи, струм із розетки не доходить до елемента всередині пристрою і не живить його. Це може статися з різних причин. Наприклад, якщо в мережі взагалі немає напруги або несправна конкретна розетка. Таку ситуацію виправити легко: достатньо під’єднати телефон до іншої електроточки, і все запрацює. Але є й інші причини, зокрема такі, що потребують ремонту телефону.- Реклама — Проблеми з адаптером зарядкиІноді виходить з ладу блок живлення — частина з «електровилкою», яку вставляють безпосередньо в розетку. Причин несправності багато: значні механічні пошкодження корпусу, розхитані металеві штифти, сліди плавлення чи горіння на них. Усе це свідчить про те, що адаптер непридатний до роботи. Ще одна причина — неоригінальний блок живлення, який не підходить вашому пристрою за потужністю та іншими параметрами.Пошкодження дроту зарядкиЯкщо шнур пошкоджений, у нього порушена ізоляція, а неозброєним оком видно деформовані дроти всередині, найімовірніше, причина саме в кабелі. Ще одне місце, яке вказує на можливу проблему із зарядкою, — з’єднання кабелю й пластини контактів. Часто воно розхитується, може зігнутися або навіть зламатися. Зарядити таким кабелем телефон уже не вдасться. Крім того, не всі USB-шнури призначені для заряджання. Є типи дротів, які лише передають дані. Переконайтеся, що ви не переплутали їх і використовуєте саме зарядний кабель.Забруднений порт зарядкиПорт зарядки розташований у нижній частині телефону, посередині. Це невелике заглиблення в корпусі — у нього вставляють відповідну частину кабелю. Уважно огляньте це місце: якщо всередині багато бруду, пилу, налиплих крихт, найімовірніше, контакт поганий, тому зарядка не відбувається. Спробуйте продути його або обережно почистити невеликою м’якою щіточкою. Якщо всередині порту помітно пошкодження контактної пластини (відколи, тріщини), без ремонту не обійтися.Проблеми з акумуляторомЗ часом батареї смартфонів виходять з ладу. Найпомітніші ознаки — здуття корпусу й значне нагрівання пристрою. Усунути самостійно цю проблему не вдасться. Потрібен ремонт і заміна елемента. Ще одна причина — несправність шлейфа, який живить акумулятор. На ньому розташовані контакти, які можуть окиснитися (наприклад, від води) або пошкодитися з якихось інших причин. Виявити цю несправність можна, лише розібравши телефон.Вірусна атакаШкідливі програми здатні впливати на всі робочі функції телефону, зокрема й на заряджання. Однак зазвичай ця проблема не виникає раптово. Очевидному зараженню смартфона передує низка симптомів: несподівані перезавантаження, фантомні натискання на екрані, набридлива реклама та сповільнення роботи пристрою.Потрібне оновлення ПЗКонфліктні системні налаштування й застаріле програмне забезпечення можуть вплинути на працездатність зарядки. Найпростіше, що можна зробити самотужки, — оновити ПЗ до найновішої версії. Зазвичай телефон сам сповіщає про те, що потрібне оновлення. Повідомлення про це з’являється на головному екрані або відображається в меню налаштувань.© FreepikЩо робити, якщо телефон не заряджається: 5 порадЗ’ясувати причину, через яку телефон блокує заряджання, можна самостійно. Що робити, якщо телефон не заряджається?1. Огляньте кабель, адаптер і розеткуШукайте видимі ознаки зносу: потерті або оголені дроти, розхитані контакти — усе це може стати причиною того, що телефон не заряджається. Перевірте, чи заряджатиметься телефон, якщо до нього під’єднати інший кабель і адаптер. Якщо так, то проблема в оригінальних аксесуарах. Іноді причиною може бути джерело живлення. Увімкніть зарядний пристрій до іншої розетки.2. Очистьте гніздо зарядкиОсь як це зробити:вимкніть телефон;використайте м’яку щіточку або зубочистку: обережно видаліть ними видиме сміття всередині порту зарядки;продуйте порт зарядки повітрям: це можна зробити в сервісі або спробувати самостійно, різко видихнувши всередину роз’єму. Виконайте дію кілька разів, а потім огляньте роз’єм і спробуйте зарядити телефон.3. Перезавантажте смартфонІноді простий перезапуск пристрою може усунути програмні збої, які призвели до блокування зарядки. Перезавантажте телефон через звичайні налаштування, вибравши відповідну опцію в меню. Якщо телефон зависнув, доведеться виконати примусове перезавантаження через натискання двох кнопок на корпусі: зазвичай це клавіші зменшення гучності та живлення. Після того як телефон знову ввімкнеться, спробуйте під’єднати зарядку.4. Перевірте акумуляторДеякі телефони мають вбудовану функцію перевірки продуктивності акумулятора. Згодом елемент виходить з ладу й потребує заміни. Наприклад, на iPhone для цього потрібно перейти в «Налаштування» > «Акумулятор» > «Стан акумулятора». Система покаже всі робочі характеристики батареї, а також сповістить, якщо необхідна її планова заміна. На пристроях Android виконати таку діагностику складніше. На багатьох моделях телефонів під цією ОС часто потрібне встановлення окремих діагностичних програм або введення системних кодів.5. Переконайтеся, що заряджанню нічого не заважаєПереважно це стосується бездротових модулів заряджання смартфонів. По-перше, розташуйте пристрій правильно на станції: посередині панелі, без будь-яких перешкод. Спробуйте зняти чохол, накладку чи інші аксесуари з пристрою. Не розміщуйте металеві предмети, магніти або RFID-карти між телефоном і бездротовою зарядкою, оскільки це може блокувати сигнал або призвести до перегрівання пристрою.Як правильно заряджати телефонПравильне заряджання телефону передбачає рівень заряду батареї приблизно 80-90%. Це може здатися нелогічним, але така особливість сучасних літій-іонних акумуляторів. Їхня максимальна ефективність перебуває десь посередині зарядного діапазону. А регулярні цикли повного заряду, від 0% до 100%, швидко знижують ресурс такої батареї. Тож замість того, щоб залишати пристрій біля розетки на всю ніч, краще заряджайте його короткими інтервалами протягом дня.Використовуйте оригінальні компоненти. У кожного пристрою свої характеристики за потужністю та іншими параметрами. Оригінальні аксесуари, звісно, враховують це. Підключення сторонніх аналогів, особливо найдешевших, не лише шкідливе для смартфона, але й небезпечне. Вони можуть плавитися, диміти або навіть самозайматися.Підтримуйте заряд вище 50%. На відміну від нікелевих акумуляторів, що використовувалися в старих телефонах, літій-іонні батареї працюють найкраще, коли їхній рівень заряду перевищує 50%. Постійне повне розряджання акумулятора може скоротити термін його служби й знизити загальну місткість.Не чекайте повного розряду. Під’єднуйте смартфон до зарядки, коли батарея показує близько 20%, і заряджайте її до 80-90%. Це особливо важливо, якщо ви використовуєте швидке заряджання: заряджання від 0% призведе до значного нагрівання, а від 80% і вище воно буде менш ефективним.Оптимізуйте процес заряджання. Не грайте в ігри, не дивіться потокове відео та не виконуйте інші інтенсивні завдання під час заряджання. Це допоможе уникнути перегрівання та надмірного навантаження на акумулятор. Один зі способів зробити заряджання максимально ефективним — перевести на цей час телефон у режим польоту.Зберігайте телефон зарядженим наполовину. Якщо ви не плануєте користуватися пристроєм тривалий час, зарядіть його приблизно на 50%. Час від часу вмикайте телефон і за потреби поповнюйте цей рівень.Чому телефон заряджається повільноПовільне заряджання можуть спричинити пошкоджені кабелі й адаптери, неправильно підібрані компоненти за потужністю або проблеми з ПЗ. Ось основні з них:ненадійне з’єднання між зарядним пристроєм і телефоном — типова причина повільного заряджання. Це може статися, якщо зарядний пристрій не повністю вставлено в телефон або джерело живлення;телефони постачаються з різними протоколами заряджання та швидкостями, які потребують сумісного зарядного пристрою для швидкого заряджання. Без сумісності швидкий зарядний пристрій працюватиме просто як звичайний зарядний пристрій;зарядні пристрої з кількома портами розподіляють загальну потужність між під’єднаними пристроями. Для максимальної швидкості заряджайте один пристрій;природне зношення батареї може уповільнити заряджання. Моніторинг і заміна акумулятора (за потреби) допоможуть відновити продуктивність.- Реклама —

Корейські інженери створили OLED-екран, який змінює форму й відтворює звуки

/в

У Південній Кореї розробили революційну технологію OLED-екранів для смартфонів, які здатні змінювати форму й відтворювати звуки без додаткових динаміків. Новаторська розробка зберігає всі переваги традиційних OLED-панелей, але розширює їхні можливості завдяки новому конструкційному підходу. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Flexible Electronics, про що повідомляє TechXplore.Інженери з Пхоханського університету наук і технологій (POSTECH) сконструювали надтонкий полімерний рушій, який дає змогу екранові деформуватися під впливом електричного струму. Особливість розробки полягає в тому, що дисплей може набувати не лише простих форм, як-от опуклої чи ввігнутої, а й складніших: S-подібної, зворотної S-форми та навіть хвилястої.- Реклама — На відміну від наявних гнучких екранів, які здебільшого використовують шарніри або моторизовані конструкції, нова технологія забезпечує деформацію виключно через електричні сигнали. Відсутність механічних складників дає змогу зберегти пристрій тонким, легким і цілковито гнучким.Додатковою перевагою новаторського екрана є здатність відтворювати звук. Той самий полімерний рушій, реагуючи на високочастотні сигнали, перетворює поверхню дисплея на повноцінне джерело звуку, завдяки чому смартфони з таким екраном не потребуватимуть традиційних динаміків.«Ми зберегли все, за що цінують OLED-дисплеї — їхню гнучкість, тонкість і легкість, але додали їм здатність змінювати форму й відтворювати звук. Це перший крок до справді адаптивних і живих екранів», — зазначив професор Су Сок Чхой, який брав участь у розробці.Нова технологія може стати важливим проривом у розвитку мобільних пристроїв, даючи виробникам смартфонів цілком нові можливості для дизайну та взаємодії з користувачами. Полімерні рушії потенційно дозволять створювати пристрої, що фізично пристосовуються до різних сценаріїв використання, а вбудована здатність відтворювати звук сприятиме дальшій мініатюризації смартфонів.Варто зауважити, що південнокорейські дослідники й далі демонструють значні досягнення в інноваційних технологіях екранів. Нещодавно вони також представили 100-дюймовий NTS-дисплей, готовий до масового виробництва. Особливу увагу привертає економічна ефективність цієї розробки — її вартість майже вдесятеро нижча порівняно з наявними аналогами на ринку.- Реклама —

Що таке материнська плата й з чого вона складається

/в

Материнська плата – це єдина платформа, яка з’єднує всі частини комп’ютера. Простіше кажучи, вона є основою ПК, смартфона й багатьох інших електронних пристроїв. Без неї гаджет не працюватиме. Компонування, продуктивність та інші параметри материнських плат різноманітні. Вибір залежить від завдань, які потрібно виконувати на ПК. Розповідаємо, за що відповідає материнська плата, якою буває і які функції виконує.Що це такеДля чого вона потрібнаВиди материнських платЗ чого вона складаєтьсяОсновні характеристикиЩо таке материнська платаМатеринська плата – це основний електронний компонент персональних комп’ютерів і смартфонів, який координує роботу всіх елементів пристрою: пам’яті, процесора, жорсткого диска, звукової та відеокарти, портів USB та іншої периферії. Вона слугує комутатором, що передає дані й електроживлення між окремими блоками.- Реклама — Зовні материнська плата має вигляд плоскої прямокутної пластини з резисторами, конденсаторами й мідними доріжками; на ній також розташовані основні електронні компоненти. Виготовляють плати з багатошарового текстоліту – пресованого скловолокна з просоченням епоксидною смолою. Між собою материнські плати відрізняються формфактором, продуктивністю й призначенням.Сучасну архітектуру материнської плати вперше впровадила компанія IBM у персональних комп’ютерах 1981 року. Компанія поставила завдання розробити компактніші та доступніші за ціною ПК. На проєктування першої материнської плати в інженерів пішло 40 днів, а потім ще чотири місяці, щоб створити робочий прототип.Для чого потрібна материнська платаМатеринська плата забезпечує обмін даними між усіма елементами комп’ютера. Без неї гаджет нежиттєздатний. Ось для чого потрібна материнська плата:З’єднує всі компоненти ПК: материнська плата функціонує як основа системи, об’єднуючи всі компоненти й полегшуючи виконання операцій. Вона регулює потік усіх даних у комп’ютерній системі, а також робочу напругу.Взаємодіє з периферійними пристроями: для цього на материнській платі розміщені відповідні роз’єми, наприклад, USB й аудіопорти для підключення зовнішніх накопичувачів, аудіообладнання.Налаштовує параметри системи: за це відповідає прошивка, також розташована на основній платі ПК – BIOS або UEFI. Вони відповідають за запуск системи, налаштування параметрів під час завантаження.Керує потоком даних: на материнській платі встановлений набір мікросхем, які відповідають за передавання і розподіл потоків даних між центральною пам’яттю, оперативною та іншими компонентами.Передає зображення, звук: вона виводить картинку на екран, передає звук у динаміки. Необхідні для цього відео- та звукові карти розміщують на платі, але можливе й інше компонування. Наприклад, дискретна відеокарта – вона не інтегрована спочатку в плату. Її під’єднують через слот. Їх використовують, коли потрібна висока продуктивність для обробки зображення, наприклад, на ігрових ПК.Забезпечує вихід в інтернет, підключення Bluetooth: для виходу в мережу в материнську плату вбудовано мережевий адаптер, який забезпечує з’єднання з маршрутизатором або модемом.Види материнських платКожна материнська плата має свої характеристики продуктивності. Вибір залежить від завдань, які потрібно виконувати на ПК. Для більшості звичайних функцій робочого ПК встановлюють стандартні плати. Але іноді від пристрою потрібно більше продуктивності, відповідно й інших параметрів плати. Ось деякі приклади.Ігрові материнські платиВ ігрових плат зазвичай більше функцій, ніж у стандартних, вони продуктивніші та підтримують можливість розгону процесора й пам’яті. Наприклад, ігрова материнська плата має роз’єм для під’єднання кількох процесорів, а також слоти для з’єднання з периферійними відео- та звуковими картами. У ній також є слоти для карт розширення і роз’єми живлення, які подають електроенергію безпосередньо від блоку живлення на різні частини, зокрема й на високошвидкісну графічну карту.Професійні материнські платиЇх використовують у роботі високопродуктивних серверів і професійних робочих станціях. Від звичайних плат настільних ПК вони відрізняються великою кількістю роз’ємів і функцій. Наприклад, у них зазвичай два процесори й, отже, більше ядер і потоків для обробки даних. Це дає змогу впоратися з вищим обчислювальним навантаженням. На них можуть використовувати ОЗП (оперативний запам’ятовувальний пристрій) з кодом корекції помилок (ECC), який запобігає пошкодженню даних. Це особливо важливо для роботи безперебійних систем, таких як серверні.Компактні материнські платиВони призначені для маленьких корпусів пристроїв. Простіше кажучи, їхні розміри зменшені порівняно зі стандартними платами. Компактні плати розроблені для максимально ефективного використання простору всередині пристрою, але без шкоди продуктивності. Крім ПК, їх використовують у різних промислових системах: відеоспостереження, транспорт, медичне обладнання та «розумні» автоматизації будівель.З чого складається материнська платаМатеринську плату пронизують мідні доріжки для з’єднання різних компонентів мережі, на ній встановлені центральний процесор, пам’ять, слоти та гнізда для під’єднання інших компонентів. Її архітектура досить стандартна, і в кожного елемента на ній, як правило, своє місце:Гніздо ЦП. Призначене для розміщення процесора. Воно з’єднує центральний процесор з материнською платою комп’ютерної системи.Слоти RAM. У них розміщують планки оперативної пам’яті. Кількість залежить від моделі материнської плати та формфактора. Важливо переконатися, що материнська плата підтримує тип і режим роботи пам’яті, який ви плануєте використовувати: двоканальний (dual-channel) або чотириканальний (quad-channel).Роз’єми живлення. Через них подається живлення на материнську плату, але можуть бути додаткові роз’єми для живлення процесора.Слоти PCI. Це інтерфейс периферійних компонентів. Він слугує точкою вставки для карт розширення комп’ютера. Новіше покоління слотів забезпечує вищу пропускну здатність. До них належать PCIe 5.0 і PCIe 6.0.Південний міст і північний міст. Це чипсет (набір мікросхем) на материнській платі. Північний міст керує високошвидкісними з’єднаннями (ОЗП і графіка), південний – більш повільними функціями введення-виведення, такими як USB і SATA (жорсткі диски, HDD, або твердотілі накопичувачі SSD).Чип BIOS/UEFI. Зберігає прошивку й налаштування для материнської плати.Характеристики материнської платиОдна з основних характеристик материнської плати – формфактор, або її розмір. Від нього залежить можливість інтегрувати плату в корпус певного пристрою. Наступний параметр – сумісність із центральним процесором, так званий тип сокета. Додатково потрібно врахувати кількість і вид слотів розширення, підтримувану оперативну пам’ять і порти введення-виведення.ФормфакторВід формфактора материнської плати залежить розмір корпусу пристрою, в який потрібно її інтегрувати, а також кількість слотів розширення, з якими доведеться працювати, і багато інших аспектів компонування. Ось деякі з поширених формфакторів материнських плат для настільних ПК:ATX (12×9,6″; 305×244 мм): поточний і панівний стандарт для повнорозмірних материнських плат. Іншими словами, це стандартна материнська плата для персональних настільних ПК. ATX зазвичай має сім слотів розширення і чотири слоти DIMM для встановлення оперативної пам’яті.Розширена ATX, extended ATX, eATX (12×13″; 305×330 мм): більший варіант формфактора ATX. На ній може бути збільшена кількість слотів для пам’яті та розширень.Micro ATX (9,6×9,6″; 244×244 мм): компактний варіант ATX із двома повнорозмірними слотами розширення і чотирма слотами встановлення пам’яті. Використовують у домашніх або офісних ПК стандартної продуктивності.Mini-ITX (6,7×6,7″; 170×170 мм): малий формфактор для компактних комп’ютерів без вентиляторного охолодження. Має один повнорозмірний слот PCIe і зазвичай два слоти DIMM.Сокет процесораЦе особлива частина на материнській платі для встановлення центрального процесора (ЦП). Він спроєктований так, щоб забезпечувати контакт для живлення. Сокет визначає, який процесор можна встановити на материнську плату. Виробник материнської плати завжди вказує цю сумісність.LGA: конфігурація, в якій штирі роз’єму розміщуються на материнській платі. Сам процесор має тільки додаткові точки контакту, які мають бути ідеально вирівняні зі штирями в сокеті.BGA: процесор припаюється безпосередньо до материнської плати, тому встановити інший у цей сокет не вийде. Найчастіше його використовують у мобільних пристроях і ноутбуках.PGA: штирі роз’єму розміщені на процесорі, а не на материнській платі. Вважається застарілим видом, використовують тільки з чипами компанії AMD.ЧипсетЦе комплекс мікросхем, який відповідає за координацію компонентів комп’ютера. Він визначає набір параметрів і функцій системи. Чипсет розміщують на материнській платі, а його основне завдання – пов’язувати всі компоненти та забезпечувати їхнє функціонування. Складається чипсет із двох мостів (хабів) – південного й північного.Південний міст чипсета. Отримав свою назву через те, що зазвичай розташований на південь від шини PCI. Він відповідає за контролер жорсткого диска, введення-виведення та інтегроване обладнання: звукову й відеокарти, всі зовнішні носії, зокрема USB, підключені принтери, миші, клавіатуру.Північний міст чипсета. Відповідає за зв’язок між інтерфейсом центрального процесора, прискореного графічного порту і пам’яттю. На відміну від південного моста, північний безпосередньо підключений до цих компонентів.- Реклама —

Що таке URL. Типи, структура, приклади вдалих і невдалих URL

/в

URL використовують для доступу до різних вебсторінок і файлів. Попри видиму простоту, URL має складну структуру й відіграє важливу роль у роботі сайтів. Про те, що таке URL, з чого він складається і як впливає на роботу сайту, розповідає SatNet.Що таке URLURL (Uniform Resource Locator – «уніфікований локатор ресурсів») – це унікальна адреса ресурсу в інтернеті, один із ключових механізмів, який браузери використовують для отримання опублікованих у мережі матеріалів. У 1990 році URL розробив британський спеціаліст з інформатики Тім Бернерс-Лі, один із творців Всесвітньої павутини (World Wide Web) і першого в історії вебсайту.- Реклама — Основна функція URL – допомогти користувачам отримати доступ до вебсайтів, файлів та інших онлайнових ресурсів. URL працює як адреса в реальному світі. Коли ви вводите адресу в браузері, це схоже на вказівку маршруту для листоноші: так само як поштова адреса допомагає знайти конкретний будинок, URL спрямовує браузер до потрібного онлайнового ресурсу. У звичайній адресі важливі вулиця, номер будинку й квартири, в URL також кожна частина має значення.Де знайти URLURL розташований у верхній частині веббраузера – в адресному рядку. Його можна скопіювати й надіслати іншому користувачеві.Структура URLПротоколПриклади: http, https, tcp, smtp та інші.Протокол (або схема) потрібен для визначення способу передавання даних між браузером і сервером. Різниця між HTTP і HTTPS – у безпеці передавання інформації. HTTPS використовує шифрування та перевірку, тому він надійніший.HTTPS (HyperText Transfer Protocol Secure) – це захищений протокол, який шифрує дані, що передаються між сайтом і користувачем. Це особливо важливо, коли на сайті відбувається обмін особистою інформацією (наприклад, у формі реєстрації чи оплати). Наявність HTTPS сигналізує користувачеві, що сайт безпечний і його дані захищені від перехоплення. На практиці користувачі починають довіряти сайтам з HTTPS, особливо після того, як сучасні браузери почали позначати сайти без HTTPS як небезпечні. Це може вплинути на рішення відвідати сайт або здійснити покупку.Доменне ім’яПриклади: www.example.com, www.sat.net.ua.Це назва сайту, яка потрібна для його ідентифікації в інтернеті.Доменне ім’я складається з трьох рівнів.Перший рівень – доменна зона (TLD). Наприклад: mediasat.ua. На 2025 рік найбільші: .com, .de, .net, .org, .cn. Український домен .ua посідає 66 місце за кількістю використань і має також популярні піддомени, серед яких .com.ua і .net.ua. Список активних доменів можна знайти на сайті Інтернет-корпорації з присвоєння імен і номерів (ICANN). Мінімальна довжина – два символи, максимальна – 63 символи.Другий рівень – кореневий домен (мітка). Наприклад: mediasat.ua. Це регістронезалежна послідовність символів, які стоять після піддомену.Третій рівень – піддомен. Наприклад: https://www.mediasat.ua. Розташований ліворуч від кореневого домену й допомагає вивести частину сайту в окремий ресурс (форум, блог, послуги, регіональне представництво): www, en, blog.ШляхПриклад: /blog/article.Шлях вказує на конкретну сторінку або файл на сервері й потрібен для організації структури сайту.ПараметриПриклад: ?id=123&category=tech.Набір пар «ключ – значення», які йдуть після знака ? в URL-адресі та розділені символами &. Додаткові дані передаються на сервер для фільтрування й швидкого пошуку.ЯкірПриклад: #section1.Посилання на конкретний розділ сторінки, наприклад на один із пунктів списку. Потрібен для зручної навігації довгими сторінками.Типи URLАбсолютний URLЦе повна адреса сайту, в якій вказані протокол, домен і шлях. Приклад: https://www.sat.net.ua.Відносний URLЦе адреса сторінки всередині сайту, яку використовують для спрощення посилань. Вона складається з тих компонентів, що розташовані праворуч від доменного імені. Приклад: /blog/article.Читайте також: Що таке IP-адресаНа що впливає URLURL-адреса суттєво впливає на пошукову оптимізацію, допомагаючи пошуковим системам краще розуміти зміст сторінки та показувати її в результатах видачі. Логічна структура URL допомагає користувачам легше орієнтуватися в розділах і сторінках сайту. Короткі й безпечні адреси частіше копіюють і поширюють, що також сприяє збільшенню трафіку на сайті.Вдалий URL допомагає знаходити потрібну інформацію. Структура URL слугує орієнтиром для користувачів. Якщо посилання логічне й відбиває ієрархію сайту, це допомагає зрозуміти, де саме розміщена потрібна інформація. Наприклад, URL як-от krutimopedy.ua/catalog/skutery одразу підказує, що ви перебуваєте в розділі каталогу, а підкатегорія – скутери. Логічний шлях URL може також бути показником того, наскільки добре організовано сайт загалом.URL-адреса також допомагає пошуковим системам зрозуміти тематику сторінки та структуру сайту. Однак сучасні алгоритми можуть визначити зміст і без ключових слів в адресі.Важливо, щоб URL був зрозумілий користувачам, відображав змістову ієрархію сайту й не змінювався без потреби. Кілька адрес для однієї сторінки можуть заплутати пошукові системи, що негативно вплине на SEO (пошукову оптимізацію сайту).URL – це ніби паспорт сторінки, що фіксує її історію та репутацію. Він впливає на ранжування під час пошуку, однак це другорядний чинник. Пошукові системи можуть враховувати його структуру й наявність ключових слів, але це не надасть сайту значної переваги. Набагато важливішими є якість контенту, задоволення запитів користувачів і цитованість.Яким має бути URLURL має бути простим, логічним і легким для читання. Вдалий URL значно покращує сприйняття сайту:містить ключові слова, які точно описують зміст сторінки, що допомагає користувачу одразу зрозуміти, про що йдеться;короткий і зрозумілий: що коротший і ясніший URL, то легше його запам’ятати й швидше перейти до потрібної сторінки;добре структурований і охайно оформлений.URL має бути таким, щоб його легко можна було прочитати, що сприяє не лише сприйняттю, а й зручності використання. Подумайте, як просто запам’ятати лаконічну адресу. Наприклад: krutimopedy.ua/catalog – це набагато простіше, ніж довгий і заплутаний krutimopedy.ua/mopedy_catalog_final/pages/mains/new… Простий і логічний URL поліпшує сприйняття сайту, а також спрощує його просування, оскільки користувачі з радістю ділитимуться такими посиланнями.Для уникнення проблем з пошуковою оптимізацією URL-адреса повинна завжди залишатися стабільною. Ось декілька основних помилок у формуванні URL-адрес, які можуть негативно позначитися на SEO:зміна вже наявних URL без нагальної потреби – це може призвести до втрати накопичених пошукових даних, посилань і метрик користувачів;наявність декількох URL для однієї сторінки, що плутає пошукові системи й заважає правильному розподілу посилальної маси;неоптимальна структура URL, коли адреси не відображають змістову ієрархію сайту, що робить його складним для розуміння користувачами й роботами;надмірне прагнення до використання ключових слів, що не дає значної переваги, але може призвести до створення штучних і незручних для сприйняття адрес;використання нечитабельних або випадкових наборів символів, які не допомагають пошуковим системам і користувачам зрозуміти зміст сторінки.SEO-оптимізовані URL-адреси зрозумілі користувачам і пошуковим системам, вони відображають структуру сайту й містять доречні ключові слова. Це може дати невеликий бонус у ранжуванні, але не є головним чинником. Неоптимізовані URL можуть бути нечитабельними, довгими або дублювати один одного, що ускладнює сприйняття як для пошукових систем, так і для користувачів. Важливо, щоб URL-адреси були логічними, зручними й не змінювалися без потреби, інакше це може негативно позначитися на SEO й заплутати пошукові системи.Приклади вдалих і невдалих URLВдалі URL:https://example.com/about-us – чітко вказує на сторінку про компанію.https://shop.example.com/products/laptops – логічна структура з категорією та підкатегорією товару.https://blog.example.com/10-tips-for-web-design – зрозуміла назва конкретної статті на сайті.https://example.ua/contact – просте й зрозуміле ім’я для сторінки з контактами.https://example.com/privacy-policy – легко читабельний URL для сторінки з політикою приватності.Невдалі URL:http://example.com/about_us.php?id=12345 – вебадреса з непотрібними параметрами та ідентифікатором. Відсутність протоколу HTTPS.https://example.com/product/12345-details – неінформативні цифри замість опису сторінки.https://shop.example.com/laptops?category=electronics&sub=123 – надто багато параметрів в URL.https://example.com/page1 – неінформативний і надмірно загальний URL.http://www.olxua.net/page1?id=123 – відсутність протоколу HTTPS, багато параметрів, схожість на сайт відомої платформи онлайн-оголошень https://www.olx.ua/uk/. Такі вебсторінки можуть вести на сайт-двійник, за яким криються шахраї.Елементи URL, що можуть насторожитиДеякі елементи URL можуть викликати у користувача сумніви щодо надійності сайту:Відсутність HTTPS. Якщо сайт не захищений протоколом HTTPS, користувачі можуть сумніватися в безпеці своїх даних.Довгі та складні рядки. URL, що містять довгі, безглузді послідовності символів або параметри на зразок id=12345, можуть видаватися підозрілими.Незнайомі домени. Якщо сайт використовує підозрілий або дивний домен другого рівня, це може викликати недовіру.Домени, підозріло схожі на відомі сайти. Наприклад, mtw.com схожий на mtv.com.- Реклама —

Біологи навчили нейромережу розпізнавати звуки морських мешканців

/в

Науковці з Океанографічного інституту Вудс-Хоул створили систему штучного інтелекту, яка визначає й класифікує звуки риб у підводному середовищі. Ця розробка пришвидшує вивчення морської фауни у 25 разів порівняно з ручним опрацюванням даних. Про це йдеться в статті, опублікованій у науковому журналі Journal of the Acoustical Society of America.Нова технологія дає змогу виокремлювати акустичні сигнали конкретних видів риб із загального звукового тла коралових рифів. Це істотно полегшує опрацювання акустичних даних, які раніше доводилося обробляти вручну впродовж тривалого часу.- Реклама — Дослідники вже випробували нейромережу на 22 годинах звукозаписів, зібраних із п’яти різних коралових рифів поблизу Віргінських островів США. Система успішно розпізнала розмаїті звуки, притаманні місцевим видам риб.«Для більшості видів ми ще не досягли точки, коли можемо з упевненістю сказати, що звук походить саме від цього виду риб. Це Святий Грааль, до якого ми прагнемо. Можливість виявляти й розпізнавати звуки риб у реальному часі відкриє шлях до створення автоматизованих систем моніторингу та, можливо, алгоритму для розшифрування їхньої мови», – розповів провідний дослідник проєкту Сет Маккаммон.Розроблену технологію вже вбудовують в автономний підводний робот CUREE, призначений для спостереження за кораловими рифами. Пристрій зможе пересуватися над рифами, записувати звуки й розподіляти їх за категоріями в режимі реального часу. Якщо робот зафіксує невідомий звук, його бортова камера автоматично розпочне відеознімання, щоб з’ясувати, яка саме морська істота є джерелом звуку.Цей винахід має вагоме значення для екологічного спостереження. Нейромережа допоможе науковцям стежити за змінами в популяціях риб і стані екосистем коралових рифів, що особливо важливо за умов кліматичних змін та впливу людської діяльності на морські середовища.Використання штучного інтелекту для аналізу підводних звуків відкриває нові можливості для біологів і океанологів. Це дає змогу ефективніше вивчати особливості поведінки та спілкування морських мешканців, багато аспектів життя яких досі залишаються недослідженими.Варто зауважити, що застосування нейромереж для наукових досліджень набуває дедалі більшого поширення в різних галузях. Так, нещодавно міжнародна група науковців зі Швейцарії й США розробила систему штучного інтелекту, яка допомагає хімікам синтезувати нові сполуки, суттєво пришвидшуючи процес створення й дослідження потенційно корисних хімічних речовин.- Реклама —

На MWC 2025 показали перший «смартфон» для домашніх тварин

/в

Китайська компанія uCloudlink представила на виставці MWC 2025 пристрій PetPhone – новітній ґаджет на основі штучного інтелекту, що кріпиться на шию домашніх улюбленців і дає їм змогу «спілкуватися» з господарями. Про це повідомляє Android Authority.Розумний пристрій розпізнає жести й голосові сигнали тварин, автоматично встановлюючи зв’язок із господарем у відповідь на певні дії улюбленця. Наприклад, коли собака починає гавкати або дряпати ґаджет, PetPhone відразу встановлює з’єднання, щоб власник міг заспокоїти тварину або відгукнутися на її потреби.- Реклама — Можливості пристрою не обмежуються лише спілкуванням. PetPhone має датчики, які відстежують фізичну активність домашнього улюбленця, частоту дихання та інші життєво важливі показники. Це дає власникам змогу віддалено контролювати стан здоров’я своїх тварин і вчасно реагувати на можливі проблеми.【GlocalMe】PetPhoneДодатковою корисною функцією є визначення місцеперебування, що дає змогу постійно знати, де перебуває домашній улюбленець – важлива можливість для випадків, коли тварина може загубитися.Хоч технології для домашніх тварин і можуть здаватися надмірними, цей сегмент ринку демонструє сталий розвиток. Поєднання функцій контролю здоров’я, відстеження місцеперебування й спілкування в реальному часі робить PetPhone привабливим для дбайливих власників домашніх тварин.Відомості щодо вартості ґаджета й дати початку продажів наразі виробник не розкриває.Варто зазначити, що PetPhone — не єдина технологічна новинка для домашніх улюбленців на ринку. Нещодавно компанія SpotOn Fence створила розумний нашийник для собак із вбудованим GPS-трекером, який дає змогу власникам стежити за переміщеннями своїх чотирилапих друзів.- Реклама —

Школяр із Китаю створив унікальний складаний смартфон за допомогою 3D-друку

/в

Китайський учень власноруч розробив і виготовив новаторський складаний смартфон, застосувавши 3D-друк та компоненти зі старих мобільних телефонів. Особливістю пристрою став механізм складання екрана назовні, а не всередину, як у більшості сучасних моделей. Про це повідомляє South China Morning Post.Лань Бовень, учень із провінції Хубей, спроєктував пристрій з оригінальним дизайном, який, на його переконання, забезпечує зручніше користування. Відео, що демонструє процес створення й роботу дієвого прототипу, привернуло значну увагу в мережі, зібравши майже 5 мільйонів переглядів і 400 тисяч уподобань.- Реклама — Для виготовлення корпусу юний винахідник застосував 3D-друк, а внутрішні складники взяв зі старих телефонів, якими раніше користувалися члени його родини. Товщина складеного пристрою становить 16 міліметрів.Під час розробки Лань Бовень зіткнувся з технічною перешкодою — сенсорний екран не працював належно в розгорнутому стані. Проте підліток спромігся подолати це технічне обмеження.«Мій смартфон перебуває на дуже примітивному етапі, з багатьма вадами. Але добре, що він здатний виконувати всі функції звичайного мобільного телефону», — зазначив школяр.Молодий розробник не має наміру зупинятися на досягнутому й планує продовжити вдосконалення свого винаходу, прагнучи довести його до довершенішого стану.Варто зауважити, що китайські виробники активно випробовують нові технології в галузі мобільних пристроїв. Нещодавно компанія ZTE презентувала новаторський смартфон Voyage 3D, який відтворює тривимірне зображення без потреби спеціальних окулярів. Пристрій обладнано технологією Neovision 3D Anytime, що дає змогу в реальному часі перетворювати звичайний 2D-вміст на об’ємне зображення.- Реклама —