Архив Категории: Події

Якщо б США та адміністрація президента Джо Байдена дозволили використовувати ATACMS по території Росії, то масштабного ракетного обстрілу 26 серпня можна було б уникнути. Про це у своєму блозі журналіст Майкл Накі. За його словами, три російські аеродроми, звідки атакували Україну авіацією, перебувають у зоні досяжності ATACMS, які були надані Україні раніше.

«Я майже впевнений, що в найближчому майбутньому ми побачимо прийняття рішення про використання ATACMS по російським аеродромам, тому що з 3 аеродромів, які знаходяться в зоні досяжності ATACMS , які є в України, злітали сьогодні літаки для завдання ударів по Україні… Якби дозвіл щодо ATACMS було отримано раніше, то цей обстріл був би меншим або його не було б зовсім”, — заявив оглядач. Раніше журналісти CNN повідомили, що США не дозволяють Україні використовувати в Курській області тактичні ракети ATACMS з дальністю до 300 км нібито не через побоювання ескалації, а через обмежений запас цих ракет.

Російським бойовикам з приватної військової компанії «Ведмеді» довелося залишити Буркіна-Фасо через наступ українських сил у Курській області. Про це повідомляє французька газета Le Monde. За інформацію журналістів, загалом у Буркіна-Фасо налічувалося від 200 до 300 найманців бригади, які підтримували «правлячу хунту». Із цієї кількості близько 100 бойовиків залишили країну. Офіційною причиною є реалізація операції ЗСУ в РФ. Відповідну інформацію підтвердив виданню ватажок бригади Віктор Єрмолаєв. Є ще одна версія — деякі бойовики не отримали обіцяну оплату, тому вони поїхали. Підрозділ у своєму пабліку написав, що бригада «виконала всі поставлені завдання та у повному складі повернулася на Батьківщину».

Нагадаємо, раніше у ГУР заявили про ще цілу низку операцій, які були здійснені за кордоном, окрім знищення російських найманців у Судані, Сирії та Малі.

Відома садиба Рея на Прикарпатті, збудована в 1882 році, була захаращена через те, яке їй застосування знайшла радянська влада. Про це йдеться в публікації спільноти Ukrainian Travels в Instagram. Так, двоповерховий маєток для графині Вільгельміні Рей був спроєктований відомим у Західній Україні архітектором Юліаном Захаревичем в селі Приозерне. Проте на початку Другої світової війни власники садиби емігрували і радянська влада вирішила використати приміщення під свинарник. Пізніше, в 1955 році застосування будівлі змінилось і тепер замість тварин тут утримували людей з психічними розладами – маєток зайняли під психіатричну лікарню.

Ще через декілька років будівлю віддали студентам Рогатинського зооветеринарного комплексу. А ще пізніше стали використовувати під жіночий монастир. У 1996 році палац передали Православній церкві Київського патріархату, а вже у 2008 — продали у приватні руки. Наразі стан маєтку незадовільний, вікон і дверей там вже нема, а оздоблення будівлі руйнується. Раніше «Апостроф» писав про костел Святої Трійці, який через незрозумілі причини не був внесений до пам’яток архітектури, через що позбавлений догляду, і його зовнішній вигляд стрімко погіршується.

На 81-му Венеційському кінофестивалі в рамках позаконкурсних показів відбулася прем’єра документального фільму «Пісні землі, що повільно горить»режисерки Ольги Журби. Фільму пророкують долю фестивального хіта. Про це написала у своїй колонці для LB.UAкінокритикиня Соня Вселюбська, і висловила нерозуміння, чому фільм не потрапив до основного конкурсу. Стрічка «Пісні землі, що повільно горить» починається з подій 24 лютого 2022, вибухів, евакуації, камера показує обличчя людей, а потім — як страждає природа від війни. Журналістка відзначає повільність темпу й тривалість сцен, які створюють необхідний для документалістики ефект «тривалості часу». Таким чином режисерка показує людське відчуття нормалізації війни, яка стала буденністю. «Фільм Журби будує експериментальну аудіовізуальну оповідь. Режисерка часто роз’єднує на екрані голос мовця та його зображення. Власне, аудіо й відеоряди у фільмі створюють два окремі наративи — і це збагачує дієгетичний простір, робить пісню ще гучнішою. Голоси, які ми чуємо, дивлячись на Україну, нібито шукають себе, намагаються дати собі спокій, зупинитись у конкретному місці й часі. У теорії кіно навіть існує такий термін, haunting voice. Це голос без тіла, шукає своє місце та, оскільки не прив’язаний до конкретної особи, позначає певну групу, має функцію й право говорити за неї», — зазначає авторка блогу. За її словами, на противаги сталій практиці показувати війну через фокус на події чи персоні, режисерка «Пісні землі, що повільно горить» зняла «абстрактне кінополотно, яке феноменально створює чи не найвиразніше висловлювання про повномасштабну війну».

Репрезентація початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну в документальному кіно дещо заморозила уявлення про неї, яке може отримати глядач через культурний продукт, але режисерка Журба змогла передати війну як тривалу трагедію. Критикиня додає, що український фільм був показаний поза конкурсом Венеційського кінофестивалю разом з роботами видатних майстрів документалістики як Петра Коста, Ерол Морріс чи Кевін Макдональд, що ніяк не применшує його статус. «Це важлива віха в протяжному таймлайні кіно про повномасштабну війну, створеному українськими режисерами й режисерками», — пише Соня Вселюбська. Раніше українська журналістка повідомила про величезні збори українського фільму, який, за її словами, «зроблений без поваги до глядача».

У Павлограді кількість постраждалих від ракетного удару 6 вересня зросло до 82 людей. Про це повідомив начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак. Він зазначив, що люди продовжують звертатися по допомогу лікарів. Серед 82 постраждалих — 7 неповнолітніх. На стаціонарному лікуванні залишається 60 поранених. У важкому стані знаходиться 69-річний чоловік, який отримав черепно-мозкову травму та осколкове поранення. Як повідомляв «Апостроф», для удару по Павлограду Росія за попередніми даними застосувала п’ять балістичних ракет типу «Іскандер-М», запустивши їх із Воронезької та Ростовської областей.