Архив Категории: Події

Командувач Повітряних Сил ЗСУ Микола Олещук звернувся до народної депутатки Мар’яни Безуглої щодо її поста про загибель пілота F-16 Олексія Меся. «Інформація про такі інциденти не може видаватись миттєво у публічний простір і не може деталізуватись для медіа. ВІЙНА В КРАЇНІ! Але це байдуже для людей, які обрали Мар’яну Безуглу як інструмент для дискредитації вищого військового керівництва. Повісити усіх собак на військо не вийде», — написав він у телеграм-каналі. «Тому я звертаюсь до народної депутатки, яка давно продала своє ім’я для досягнення цих мерзенних цілей. Мар’яно, прийде час, проситимете вибачення перед усім військом за те, що накоїли, сподіваюсь у суді!», — заявив Олещук. Він підкреслив, що нардепка у черговий раз не лише вилили бруд на нього особисто і на Повітряні Сили. «Ви дискредитували виробників американської зброї – основного союзника України – США! Ви знову стали основним ньюзмейкером ворожої пропаганди і б’єте всі рекорди на російському телебаченні! Вам аплодує вся росія! Не допомагаєте, то хоча б не заважайте нам воювати!», — написав Олещук.

Командувач Повітряних Сил заявив, що уже проводиться детальний аналіз та йде розслідування «МИ З’ЯСУЄМО ПРИЧИНИ АВІАЦІЙНОЇ КАТАСТРОФИ. Ніхто нічого не приховував і не приховує! Усе вище керівництво одразу отримало доповідь про катастрофу. Отримали попередній звіт і партнери зі США, які УЖЕ ДОЛУЧИЛИСЯ ДО РОЗСЛІДУВАННЯ ПРИЧИН», — заявив Олещук. Раніше колишній речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат закликав написати на Безуглу заяву в ДБР і СБУ.

Народна депутатка Мар’яна Безугла повідомила про удар по військових у Полтаві під час шикування. Про це вона написала у своєму телеграм-каналі. «Полтава. Шикування в 128 бригаді нічому не навчило, ніхто не покараний, Залужний, Сирський, Павлюк все тоді «порішали». Маємо повторення і повторення трагедій. Де межа?», — зазначила Безугла. Також про трагедію у Полтаві повідомив колишній заступник міністра у справах тимчасово окупованих територій Георгій Тука.

Непрямо підтвердили інформацію у самому інституті. Раніше росіяни поширювали у соцмережах інформацію, що вразили особовий склад училища зв’язку у Полтаві під час урочистого шикування. Пізніше вони почали писати про влучання в будівлю навчально-тренувального центру військ зв’язку в Полтаві, але про шикування вже не згадували.

Викладач Остап Сливинський згадав есе арії Базилевич, яку разом з сестрами та матір’ю вбила Росія в ніч на 4 вересня. Вважає покоління 18-річної Дарії цілеспрямованим, прагматичним та вимогливим. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив викладач Українського католицького університету, кандидат філологічних наук, доцент Остап Сливинський. Згадує, наскільки уважною була Дарія на заняттях, що завжди обирала сидіти в перших рядах: «Сьогодні весь час думаю про Дарію Базилевич, яку вчора поховали разом із мамою і двома сестрами. Навесні вона ходила на мої лекції. Я часто дивився на неї. Знаєте, коли говорите з аудиторією, потрібно мати зоровий контакт із кимось, хто тебе уважно слухає. То це часто була Дарія. Вона завжди сідала в перших рядах і світилася, така маленька дівчинка з ясним волоссям». Остап Сливинський поділився фрагментом її есе: «У травні, наприкінці нашого курсу, вона написала есей. Там є такі слова: «Не завжди те, про що ми мріємо, виявляється таким ідеальним, як ми це уявляли. Часто, блукаючи у своїх фантазіях, будучи зацикленими тільки на мріях, ми не помічаємо, що наше життя вже складається краще, ніж можна його уявити». Якби міг плакати, то плакав би. Але сльози закінчилися давно, лишилося якесь заціпеніння».

За словами викладача, він особливо «любить» це покоління 18-річних. Вважає їх цілеспрямованими, прагматичними та вимогливими: «Я дуже люблю це покоління, покоління нинішніх 18-літніх. Вони – цілеспрямовані, прагматичні, пасіонарні. Вони вміють організувати себе і йти до того, в чому бачать цінність. Вони не розтринькують себе так, як робили і часто робимо ми, анархічно-розхлябане покоління їхніх батьків, що десь у підкірці мозку зберігаємо пам’ять про відсутність насолод і несвободу. Вони цінують своє тіло і свій час. Вони асертивні і вимогливі. Коли я спілкуюся з ними, мені знов хочеться жити». Натомість не знає, як таке покоління українців та «російська геронтологічна слизька хтонь» може існувати на одній планеті: «Я не знаю, як вони і російська геронтологічна слизька хтонь можуть існувати на одній планеті. Ракета, яка прилетіла і вбила Дарію, пройшла не крізь простір, а крізь час. Вони не мали б перетнутися, вони мусили б залишатися у різних вимірах». «Чи ми, моє покоління, яке десятиліттями ходило довкола російського багна, намагаючись щось там «корисне» виловити для себе, не відчуваючи цього смороду мертв’ячини, маємо відчувати докір сумління? Мабуть, так. Але не для того, щоб бичувати себе, бо це – шлях у нікуди. А для того, щоб цей докір сумління перетворився на відкритість: тепер ми маємо послухати тих, хто не встиг замаститися хтонню. Тобто власних дітей. Вони мають що нам дати, хоч це часто і не виразиш словами», — розмірковує Сливинський. «Коли вони на будь-які спроби компромісів зі злом, навіть тінню зла, навіть тінню тіні зла, кажуть своє категоричне «ні», ми мусимо їх послухати. І вчинити так. Можливо, це єдине, що ми насправді можемо зробити, якщо вже привели їх у цей кретинський світ», — підсумовує викладач. Як повідомляв «Апостроф», у п’ятницю, 6 вересня, у Львові відбулася церемонія прощання із родиною Ярослава Базилевича, яка загинула внаслідок російського ракетного удару. Чоловік в одну мить втратив трьох дочок та дружину.

Через кілька тижнів після сенсаційної заяви вчених, що мегаліт походить із Шотландії, дослідники зробили несподіване відкриття. Відповідно до їхнього нового дослідження шеститонний вівтарний камінь не походить з Оркнейських островів. Нове дослідження опубліковано в Journal of Archaeological Science. Таємниця вівтаря Стоунхенджа знову у всіх на устах лише через кілька тижнів після того, як геологи сенсаційно виявили, що величезну неолітичну скелю було перенесено на сотні миль до Вілтшира з самої півночі Шотландії. Це відкриття, яке вчені назвали «приголомшливим», остаточно встановило, що шеститонний мегаліт не був привезений з Уельсу, як вважалося довгий час, а походить із покладів пісковику в районі, що охоплює Оркнейські та Шетландські острови та прибережну смугу на північному сході материкової частини Шотландії. Багато експертів припустили, що найімовірнішим місцем походження були Оркнейські острови, виходячи з багатої неолітичної культури островів і традицій будівництва пам’яток. Але окреме наукове дослідження тепер виявило, що Оркнейські острови насправді не є джерелом вівтарного каменю, а це означає, що полювання на місце його походження триває.

Вівтарний камінь лежить пласко і похований під двома впалими каменями сарсену, і його ледь видно відвідувачам. Фото: Фото: Нік Пірс/AP Це дослідження проводилося окремо від дослідження групи вчених, очолюваної Австралією, але за участю тих самих вчених, воно вивчало хімічний і мінералогічний склад каменів у двох великих кам’яних колах Оркнейських островів – Камені Стеннесса та Кільці Бродгара – польових зразках гірських відкладень на Оркнейських островах. Коли їхні ключові маркери, виявлені на портативному рентгенівському знімку, порівняли з маркерами вівтарного каменю, вони виявилися разюче різними, що призвело авторів до висновку, що Оркнейські острови не могли бути джерелом. Провідний автор звіту Річард Бевінс, почесний професор географії та наук про Землю в Університеті Аберіствіта, сказав, що Оркнейські острови здавалися «очевидним місцем для пошуку». Існує велика кількість доказів зв’язку між Оркнейськими островами та Стоунхенджем приблизно в 3000 році до н.е. «Кожен сказав би: «Давайте спочатку спробуємо на Оркнейських островах. Це будуть Оркнейські острови», — погодився з ним співавтор доктор Роб Іксер, почесний старший науковий співробітник Університетського коледжу Лондона, який, як і Бевінс, брав участь у першрму дослідженні. Він додав: «Життя було б набагато простішим, якби воно виявилося схожим на каміння Бродгара. Чим більше ми дізнаємося про Стоунхендж, тим дивнішим він стає». Як вважає Бевінс, виключення Оркнейських островів настільки швидко може допомогти звузити пошук в інших районах старого червоного пісковику. «Одного дня буде ідентифіковано конкретне джерело валуна. Оркадський басейн [район старого червоного пісковику, з якого походить вівтарний камінь] — досить велика територія, тому я б не сказав, що його швидко знайдуть. Що я б сказав, це досяжно», — додав Бевінс. Елісон Шерідан, колишній головний куратор доісторії в Національних музеях Шотландії (NMS), яка не брала участі в дослідженні, сказала, що нові відкриття є «інтригуючим додатковим поворотом історії». Вона додала: «Як і з багатьма речами в Стоунхенджі, нічого не буває однозначним». Нагадаємо, у графстві Вілтшир, що на півдні Англії, неподалік від відомого Стоунхенджа, можна побачити вражаючу його альтернативу — стоячі камені Ейвбері утворюють найбільший у світі мегалітичний комплекс.

«Українські вертольоти» в рамках регулярної допомоги військовим передав 80-тій окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді ЗСУ 5 штук Mavic 3T у повній комплектації та 10 — Mavic 3, передачу провів виконавчий директор авіакомпанії «Українські вертольоти» Сергій Яровий. «Наша авіакомпанія завжди допомагає військовим у такий важкий час. Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, 80-тій окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді ЗСУ вже передано понад 10,6 мільйонів гривень допомоги. Сьогодні ми передаємо чергову партію Mavic. Вони відіграють важливу роль у виконанні бойових завдань, забезпечуючи підрозділи сучасними засобами розвідки та спостереження», — наголосив Сергій Яровий. Кожен Mavic, переданий на фронт, допомагає зберегти життя наших воїнів і наблизити перемогу. Підтримка цієї ініціативи — це вклад у безпеку та успіх українських військових.

«Завдяки дронам наші захисники мають можливість ефективно проводити розвідку, коригувати артилерійський вогонь та стежити за пересуванням противника з безпечної відстані. Самі такі технології дозволяють військовим отримувати значну перевагу, що є критично важливим у нинішніх умовах», — подякував за допомогу військовий Дмитро. «Українські вертольоти» допомагали і будуть допомагати українській армії. Це лише частина постійної підтримки, яка продовжуватиметься, поки це буде необхідно. Тільки спільними зусиллями ми можемо продовжувати зміцнювати нашу армію. «Це гарний приклад для наслідування, аби інші бізнеси долучалися до благодійної ініціативи та підтримували українських військових на фронті. І ми вкотре дякуємо кожному захисникові та захисниці, які боронить наші землі від ворога», — додав Сергій Яровий.