У будь-якої сучасної людини споглядання опаришів викликає огиду і навіть блювотний рефлекс. Однак так було не завжди, бо для стародавніх предків людини ці огидні створіння були справжніми смаколиками — вони споживали їх регулярно й охоче, мабуть, визнаючи їх чудовим джерелом певних життєво важливих поживних речовин. Про це йдеться в статті вчених, опублікованій в Science. Дослідники давно прийшли до висновку, що неандертальці були суперхижаками, які їли набагато більше м’яса, ніж їхні родичі Homo sapiens. Вони визначили це за допомогою аналізу ізотопного співвідношення в їхніх кістках, який показав високі рівні азоту 15 порівняно з азотом 14, що зазвичай є ознакою м’ясної дієти. Але тепер здається, що цей висновок був невірним.
Як пояснив палеоантрополог Леслі Айелло, колишній президент Фонду антропологічних досліджень Веннера-Грена, якщо неандертальці включали в свій раціон опаришів, це означає, що вони не споживали велику кількість м’яса, як вважалося раніше, виходячи з того, що показали дослідження їх скелетних останків. Це відкриття змусить вчених переглянути свої уявлення про те, що насправді їли неандертальці щодня. У презентації, яка нещодавно була представлена на щорічних зборах Американської асоціації біологічних антропологів, біологічний антрополог Мелані Бізлі з Університету Пердью пояснила, що неандертальці охоче смакували личинками мух. На відміну від м’ясоїдних тварин, люди не створені для того, щоб харчуватися переважно білками. Будучи приматами, наші метаболічні та травні системи еволюціонували для раціону, багатого рослинною їжею. Коли людина вживає білок, організм розщеплює його на амінокислоти, що містять азот. Цей азот переробляється в аміак, який потім виводиться через сечу. Однак надлишок білка може перевантажити печінку, спричинивши накопичення надлишку аміаку в крові, що може бути токсичним і навіть смертельним. Це викликало загадку: якщо неандертальці так сильно покладалися на м’ясо, то як вони уникали токсичних наслідків надмірного споживання білка, враховуючи, наскільки вони були схожі на Homo sapiens за своєю фізіологією та метаболізмом? Нове дослідження дало можливу відповідь. Доктор Бізлі послалася на спостереження арктичних дослідників, які відзначили, що корінні жителі іноді споживали гниле м’ясо, заражене личинками, як їжу, якій надають перевагу, а не як крайній засіб. Але чи справді неандертальці їли опаришів? Бізлі переконана, що так і було, враховуючи той факт, що ця ідея пояснює співвідношення ізотопів у їхніх кістках набагато краще, ніж будь-яка альтернатива. Під час обробки м’яса на відкритому повітрі уникнути опаришів практично неможливо, зазначає вона. Крім того, їх можна легко зібрати з землі під тушею. За словами біологічного антрополога Джулі Леснік з Університету штату Уейн, яка є співавтором дослідження судової антропології, личинки не тільки багаті жиром і білком, але також мають солонуватий смак і все ще споживаються деякими сучасними спільнотами, які шукають їжу. «Я думаю, ми повинні розглядати личинок як звичайне джерело їжі для неандертальців», — стверджує Бізлі. Замість того, щоб отримати відразу, аудиторія Бізлі визнала її аргумент переконливим. Палеоантрополог Дженніфер Лейхлітер з Інституту хімії Макса Планка зауважила, що з точки зору ізотопу азоту споживання личинок дасть чітке пояснення надзвичайно високих рівнів азоту в останках неандертальців. Отже, все більше доказів свідчить про те, що неандертальці мали більш різноманітний раціон, ніж вважалося раніше. Крім гнилого м’яса, вони збирали молюсків, їли рослини і навіть варили ячмінь. Цей більш широкий раціон кидає виклик давнім припущенням про стратегії існування неандертальців, які, очевидно, були одночасно еклектичними та надзвичайно опортуністичними. Нагадаємо, в Кенії виявили хробака, що харчується пластиком. Вчені припускають, що вони можуть стати одним з варіантів для розв’язання проблеми сміття, яке душить нашу планету.
