«Якщо ви з дитинства говорите українською — це не ваша особиста заслуга»: художниця викрила мовну зверхність

Українська художниця Богдана Чілікіна, яка після початку повномасштабного вторгнення перейшла на українську, розповіла про прояви зверхнього ставлення на тлі мови. Своїми думками вона поділилася на персональній сторінці у Facebook. «З початку повномасштабного вторгнення я перейшла на українську. Пишу нею все, навіть вірші — і це було непросто. Особливо вірші. Я з російськомовної родини, як багато хто з Києва, Харкова, Одеси, Дніпра», — вирішила вказати вона на початку. Художниця згадує: «Позавчора виклала жартівливий діалог подруги з тіндера в фб і тредс (особистий діалог російською) — і знову зіткнулася з агресією. Подивилась профілі коментаторів — більшість із західної України. І от тоді в мене склалося чітке усвідомлення: з’явилося певне зверхнє ставлення до тих, хто виріс у російськомовних родинах. Не у всіх, звісно, але така тенденція є». На її думку, така реакція — несправедлива до тих, хто свідомо робить зусилля, аби перейти на українську:

«Я вам відкрию маленький секрет: якщо ви з дитинства говорите українською — це не ваша особиста заслуга. Це дар, з яким ви народились. Це не результат вибору чи зусиль — це просто щастя бути в україномовному середовищі. А у нас, у багатьох інших, цей шлях — усвідомлений, іноді болючий, але щирий. Ми вчимося, звикаємо, зростаємо в мові. І коли замість підтримки ми чуємо зверхність або й зневагу — це боляче. Ми всі українці». Вона наголосила, що для багатьох цей шлях є непростим, але щирим — часто болючим і емоційним: «Я бачила страшні коментарі: «він воює, бо спокутує провину, будучи російськомовним», або «ти не маєш права пишатися своєю родиною». Це писав художник зі Львова. Він давно в мене в бані. Тож якщо ви справді хочете допомогти — підтримуйте. Пояснюйте з повагою, а не зверху». «Мова — це не про зверхність. Це про любов. І про вибір», — врешті підсумовує художниця. Читайте також, як сценаристка «Будинку «»Слово»», письменниця, поетеса Любов Якимчук вирішила протиставити інцидентам з російською музикою історії підлітків, котрі, попри окупацію, страх і самотність, зберігають українську ідентичність та відстоюють своє право бути частиною України.